Артур Палатний: «Удар» – це не про вибори та електорат, це – про країну і українців»

Минулого тижня політвиконком партії «Удар» Віталія Кличка очолив його близький друг та соратник Артур Палатний. Сам Кличко назвав це призначення «початком нового етапу у розвитку партії».

Палатний – не лише соратник Кличка у політичній діяльності, але і один з найближчих друзів. Чи означає призначення настільки близької людини на другу позицію у партії, що «Удар» починає активну підготовку до виборів?

Партія «Удар» самостійно зайшла в парламент на виборах у 2012 році. Чому ви відмовилися від самостійного походу до Ради на минулих виборах?

Ми гідно пройшли першу «десятирічку» свого існування та активної роботи. Для «Удару» головним пріоритетом завжди були інтереси країни, а не перебування «на плаву» або мімікрія під ситуативні інтереси.

Реклама

Удар» став ключовою парламентською силою під час Революції Гідності. Ми найактивніше боролися проти встановлення диктатури в Україні під час правління Януковича. «Удар» став центром об’єднання патріотичних сил в умовах війни...

Але відмовився від самостійної участі у президентських та парламентських виборах 2014 року.

Так, Віталій Кличко пожертвував своїми політичними амбіціями заради миру у країні. Нагадаю, саме завдяки позиції Віталія, у складних умовах початку війни з Росією, вдалося обрати нового президента у першому турі.

На дострокових парламентських виборах в 2014 році команда «Удару» керувалася мотивом єдності та прагненням швидкого досягнення миру в країні.

Правильно. Але в той непростий для країни час, для «Удару» було неприйнятним керуватися прагматичною політичною логікою – за місяць до виборів намалювати яскравий новий логотип і емоційний слоган про «непрості часи» та здобути персональний результат.

Ми розуміли, що треба не демонструвати єдність, а бути єдиними, інакше б країну порвали.

Проте зараз партія Кличка хоче грати самостійно. З чого розпочнете?

Однозначно, на партію чекають зміни та оновлення. Ми зберегли ядро команди та прагнемо здобути високий результат у новому політичному циклі. Налаштовані на активну роботу та на розширення нашої команди, а також зростання числа наших прихильників по всій Україні.

Зараз «Удар» – класична партія одного регіону, столиці, де має міцні позиції Віталій Кличко.

Кияни втретє поспіль обрали своїм мером Віталія Кличка. Зауважу, обрали у першому турі з 50%+ голосів підтримки киян, а «Удар» став одним з лідерів за кількістю набраних голосів виборців. І цьому є пояснення. Люди бачать у Віталії сильного мера, на якого можна покластися у важкі часи.

Коли люди були розгублені через мовчання центральної влади щодо коронавирусу, Віталій щодня виходив на брифінги та розповідав: що зроблено у боротьбі з ковідом, скільки хворих, скільки ліжко-місць розгорнули тощо. Він організував доплати лікарям та медперсоналу. А це до 5000 грн плюс до зарплати. Це і аптечки із засобами індивідуального захисту для киян, яким потрібно допомагати, та багато іншого.

Ну і, само собою, це динаміка розвитку міста. Чому б успіх Києва не масштабувати на всю Україну?

Перезапуск «Удару» – це підготовка до президентських виборів з кандидатом Віталієм Кличком або до парламентських?

Я б не розглядав нинішній перезапуск партії у контексті будь-яких виборів. Ми ж не метелик-одноденка з тих, для кого нинішнє парламентське скликання стане першим та останнім. Ми будуємо партію не заради виборів, але заради виборців.

Що ж стосується участі у президентських перегонах Віталія Кличка, то це питання особисто до Віталія. Хоча я вважаю, що він має високі шанси. У нього хороші відносини з багатьма світовими лідерами. Чи буде він брати участь у виборах Президента? Це буде рішення Віталія. І воно буде корелювати, перш за все, з інтересами країни.

Що саме ви плануєте змінити у партії?

Українці втомилися обирати з двох зол. На минулих парламентських виборах громадяни показали «червону картку» старим політичним елітам та фактично проголосували за перезавантаження політичної системи. Вперше в історії незалежної України представники однієї політичної сили, яка до цього не була у політиці, сформували більшість. А понад 80% депутатів Верховної Ради загалом були обрані вперше.

Однак, як свідчать нинішні реалії, лише сам факт приходу «нових облич» не гарантує результату для країни. Виявилося, що бути новим недостатньо. На ключові посади потрапили люди без будь-якого досвіду та професійної підготовки. Зрозуміло, що є якийсь відсоток компетентних фахівців. Але цей відсоток дуже малий. На жаль, некомпетентність стала трендом в державі. Уже зараз зрозуміло, що «нові обличчя» не є меншим злом для країни, ніж попередні «міцні господарники».

Слід сказати, що сьогодні в Україні у владі немає жодної політичної сили, яка була б здатна кардинально змінити ситуацію у країні на краще. А саме на це очікують українці.

Саме тому для «Удару» зараз стоїть завдання сформувати в Україні команду не просто «нових облич». Головні принципові критерії для нас незмінні: компетентність і професіоналізм та, звичайно, патріотизм. І тут для нас важливий наш досвід. «Удар» не новачок в українській політиці. Ми далекі від політичного інфантилізму, який демонструють нинішні так звані нові партії з політконсервамі всередині. Україні потрібна зважена політична альтернатива. «Удар» може стати цією альтернативою.

Все ж таки, що плануєте змінювати у партії?

Вже зараз ми розпочинаємо активне переформатування регіональної структури партії. Створюємо нові осередки. Шукаємо професіоналів для посилення наших партійних команд.

Ми починаємо трансформацію «Удару» у партію, яка стане відкритою платформою для всіх активних українців. Ми хочемо кардинально змінити підхід до комунікації між партією та громадянами. Змінити традиційну для партій України односпрямовану вертикальну комунікацію згори униз. Нова модель передбачає не просто, як кажуть політтехнологи, «виділення своєї електоральної ніші» та «збір членів партії виключно під вибори».

Ми зосередимося на створення великої української команди людей, які не вважають Україну «failed state», не погоджуються з тим, що Україна – це «держава 404». Це люди, які хочуть жити у сильній європейській країні, де головна сила закону, а не закон сили. З такими людьми нам по дорозі.

Андрей Володин, LB.ua