Нардеп Чорноморов розказав, як закон про ефективне використання земель ліквідує тіньові схеми

Народний депутат України Артем Чорноморов розказав про те, чому Верховна Рада має затвердити законопроект №7588, який забезпечить ефективне використання земель фізичними особами та суб'єктами державного сектору економіки. 

Про це політик написав у своєму блозі на ЛІГА.net.

Він зазначив, що в Україні 728 тисяч гектарів землі належать держпідприємствам. 

— З них 465,3 тис. гектарів належить Національній академії аграрних наук (НААН) і має використовуватися у цілях науки, досліджень і новацій, але на практиці 90% цих земель використовується в тіньових схемах. Національна академія аграрних наук України – державна організація, яка живе на бюджетні гроші. У її складі дослідні станції, наукові центри, інститути та господарства. Втім, за останні роки в інформаційному просторі все частіше лунають заяви про те, що НААН давно перестала генерувати реальні інновації для українського агросектору та стала чи не головним об’єктом корупційних скандалів, — пише Артем Чорноморов.

Незаконний розподіл та використання земель, спільна діяльність з приватними структурами в формі прихованих орендних відносин та прихована реалізація частини зібраного урожаю, – усім цим грішить аграрна академія, завдаючи мільярдних збитків Державі. Підприємства, що перебувають у віданні Академії аграрних наук України, отримують бюджетне фінансування на розвиток науки та передових технологій у сільському господарстві. 

— Насправді ж, більшість з них є збитковими, значна частина техніки розпродана або банально вкрадена, а кількість працівників постійно скорочується. Не зайвим буде згадати про корупційний скандал на ДП «ДГ «Зорі над Бугом» на моїй рідній Миколаївщині, - зазначив Артем Чорноморов.

За його словами, на сьогодні рівень ефективності використання земель сільськогосподарського призначення державної власності залишається незадовільним. Попри те, що у постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій перебувало близько 3,2 млн га сільськогосподарських земель (тобто близько 7,5% від їх загальної площі), питома вага чистого доходу (виручки) від реалізації продукції за даними Мінекономіки у 2020 році становила лише 3,3 %.

— Таким чином, сільськогосподарське землекористування підприємств державного сектору економіки принаймні у 2,3 раза менш ефективне, ніж мало б бути при наявних площах використовуваних земель та виходячи із середнього рівня виручки по галузі, - констатує Артем Чорноморов.

Крім того, зазначає він, державні підприємства використовують земельні ділянки на праві постійного користування землею. Вказане право як інститут існує ще з радянських часів. Фактично, воно дозволяє відповідним суб’єктам мінімізувати плату за землю, оскільки постійні користувачі сплачують за використання належних їм земельних ділянок державної власності земельний податок (не більше 1% від нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь), а не орендну плату (яка при визначенні орендаря на земельних торгах перевищує 20% від нормативної грошової оцінки земель). Це суттєво зменшує можливі надходження до місцевих бюджетів та впливає на добробут місцевих громад.

Існує чимало проблем у користуванні земельними ділянками на праві постійного користування юридичними особами державного сектору економіки. Дуже поширеним явищем в Україні є укладення «квазідоговорів оренди землі» під виглядом договорів про спільну діяльність, спільний обробіток, інвестиційних договорів, які фактично є прихованими договорами оренди. Обсяг земель, які належать таким підприємствам на праві постійного користування, є досить значним. Однак матеріально-технічна база цих підприємств залишає бажати кращого, і часто єдиним їх реальним активом є земля. Проте усі вказані договори укладаються і виконуються «в тіні», кошти від «орендної плати» часто сплачуються готівкою керівництву підприємств, бюджети не одержують коштів з оподаткування вказаних операцій.

— Для того, щоб така проблема не розросталася, тобто не збільшувалося кількості постійних користувачів сільськогосподарських земель, пропонується встановити заборону на  передачу земельних ділянок державної та комунальної власності у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, - пише Артем Чорноморов.

Метою даного законопроєкту є підвищення ефективності використання одного з найцінніших ресурсів держави – земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств, установ, організацій, закладів освіти, задля формування законодавчих передумов для подолання наявних загроз продовольчій безпеці нашої держави.

Завдання законопроєкту полягають у розширенні площ сільськогосподарських угідь, залучених для легального сільськогосподарського використання та вирощення сільськогосподарської продукції, у виведенні із тіньового обробітку значних масивів орних земель, у суттєвому збільшенні бюджетних надходжень від користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Основними положеннями проекту закону пропонується:

1) визнати забезпечення ефективного використання земель сільськогосподарського призначення державної власності одним із принципів земельного законодавства;

2) передавати в оренду для сільськогосподарського використання на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств, установ, організацій, закладів освіти та тимчасово не використовуються ними у сільськогосподарській науково-дослідній та навчальній діяльності.

Зокрема, підлягатимуть передачі в оренду: 

• земельні ділянки, які протягом не менше 1095 календарних днів до дня набрання чинності даним законом є предметом укладених зазначеними постійними землекористувачами господарських договорів про спільну діяльність, про спільний обробіток земель, про інвестиційну діяльність, про організацію проведення сільськогосподарських робіт, договорів підряду, поставки та інших договорів з метою одержання прибутку;
• земельні ділянки, які тимчасово не використовуються для проведення досліджень у зв’язку з необхідністю додержання вимог просторової ізоляції посівів оригінального, елітного, сертифікованого насіння та садивного матеріалу плодових культур і винограду.

3) визначити порядок передачі зазначених земельних ділянок в оренду.

Зокрема, передбачається:

• передача земельних ділянок в оренду на підставі рішень уповноважених органів управління державними підприємствами, установами, організаціями, закладами освіти, у постійному користуванні яких перебувають державні сільськогосподарські землі;
• визнання невід’ємною складовою цих рішень переліків земельних ділянок, які передаватимуться в оренду;
• погодження зазначених рішень Міністерством аграрної політики та продовольства України;
• виключно конкурентний порядок передачі земельних ділянок в оренду – земельні торги у формі аукціону, що проводяться відповідно до глави 21 Земельного кодексу України;
• встановлення мінімального стартового розміру річної орендної плати за такі ділянки на рівні 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки;
• затвердження зазначеним міністерством типової форми договору оренди земельної ділянки, який укладатиметься з переможцем земельних торгів;
• укладення постійними користувачами договорів оренди земельних ділянок за дозволом (згодою) їх уповноважених органів управління;
• передача земельних ділянок в оренду без припинення права постійного користування ними та без вилучення їх у постійних користувачів, а також без зміни цільового призначення таких ділянок.

4) визначити особливі умови оренди зазначених земельних ділянок:

• строк оренди – від 7 до 10 років;
• заборона суборенди, поновлення договору оренди, застави права оренди;
• відсутність переважного права орендаря на отримання такої земельної ділянки у власність та на укладення договору оренди землі на новий строк, а також права на відшкодування витрат на поліпшення орендованої ділянки при розірванні договору оренди постійним землекористувачем.

5) передбачити спрямування частини орендної плати постійним землекористувачам, їх уповноваженим органам управління для використання, зокрема, на проведення науково-дослідної та навчальної діяльності та розширення матеріально-технічної бази.