Не «хлопчиками» єдиними. Чому справа Гладковського – лише верхівка айсберга

Мине тиждень-два і про скандал з Гладковським забудуть. Його звільнення стало маленькою перемогою. Та це точно не хеппі-енд. Адже подібні гучні скандали вибухають з року в рік.

Достатньо згадати кінець 2016 року, коли в парламенті навіть утворили робочу групу для перевірки контрактів концерну "Укроборонпром". І як там група? Які її результати?

Вічно так тривати не може – хитрий ворог біля наших воріт. "Справа Гладковських" – це не просто історія про трійку мажорів, які наживалися на ремонті армії.

Він викриває абсолютно застарілий неповороткий та пасивний державний апарат, регулюючі, контролюючі та численні правоохоронні органи якого навіть під час війни не можуть змусити себе боротися з продажем національних інтересів.

Реклама

Танки

Старше покоління любить згадувати, коли на початку 90-х під вечір порожніли вулиці, бо люди поспішали на перегляд чергової серії латиноамериканського серіалу "Просто Марія". Дещо подібне відбувалося протягом останніх кількох тижнів, коли команда Дениса Бігуса розповідала про неймовірні пригоди "хлопчиків", так званих друзів Гладковського-молодшого, на бронетанкових заводах.

Утім, гарний сюжет майже завжди продовжується сіквелом. Тим більше, що поряд з ТОВ "ОптимумСпецДеталь", на якій робив "гроші" сам Гладковський-молодший, в різних кримінальних епізодах згадується ще одна фірма зі складною назвою – ТОВ "СістемІнжинірінгМенеджмент".

Остання невиправдано залишилася без належної уваги.

У травні 2016 року Державна аудиторська служба завершила ревізію Харківського бронетанкового заводу. Тоді друзі-"хлопчики" вперше "наслідили" завдяки безтурботності генералів.

Діло було так.

На складі бронетанкового заводу зберігалися комплектуючі для військової техніки, які належали Міністерству оборони. Про те, як халатно чиновники в погонах відносилися до державного майна, говорить ось такий уривок із акту аудиторів: "Договорів щодо відповідального зберігання техніки міністерства оборони не укладено. Внаслідок неукладання договорів державним підприємством "ХБТЗ" понесено витрати, які не відшкодовані міністерством, на суму 1,9 млн грн".

Відсутність реального контролю за запчастинами зі сторони підопічних Степана Полторака призвела до того, що ці запчастини опинилися у власності приватних фірм. А менеджмент Харківського бронетанкового заводу заплатив 14,2 мільйони гривень за закупівлю цих самих запчастин для ремонту техніки Міноборони. Тобто по факту, гроші Міністерства оборони були сплачені за комплектуючі, які раніше і так належали міністерству.

У "схемі" ділки використали наступні фірми:

• ТОВ "Спецбудпостачання",
• ТОВ "Укртехмед",
• ТОВ "Делюкс ЛТД",
• ТОВ "СістемІнжинірінгМенеджмент" (для більш простого сприйняття, скоротимо її назву до "СІМ" – УП),
• ТОВ "Оптимумспецдеталь", керівнику якого Андрію Рогозі, компаньйону Гладковського-молодшого, після гучного скандалу повідомили про підозру у несплаті податків та розкраданні близько 30 мільйонів гривень.

Цікаво, що аудитори не стали ховати "схему". І одразу оповістили про махінації НАБУ та фінмоніторинг. Однак це не завадило ділкам і далі заробляти.

Друга історія, в якій ТОВ "СІМ" перетинається з ТОВкою "хлопчиків"-мажорів, фірмою "Ренал", повторилася у травні 2017 року.

У червні 2017-го на електронному майданчику SmartTender Харківський бронетанковий завод оголосив конкурентні торги на закупівлю 4-х люків до танків Т-80. Максимальна вартість одного люка 2,6 млн гривень.

На торги подалися кілька фірм: ТОВ "СістемІнжинірінгМенеджмент", ТОВ "Прайм Полімер" та ТОВ "Фірма "Ренал".

Остання фірма запропонувала найнижчу ціну – 2,32 млн грн за люк. Щоправда, в останній момент не змогла надати паспорт на виріб. Тому право на освоєння грошей перейшло дорожчій ціновій пропозиції в 2,35 млн грн за люк – від ТОВ "СІМ", з якою і уклали угоду.

Втім, як відмічено у листі концерну на НАБУ, в подальшому з постачанням люків на загальну суму 11,28 млн грн (з ПДВ) почалися відбуватися дивні метаморфози.

По-перше, сама нібито конкурсна закупівля люків викликає сумніви. Тендер оголосили у квітні 2017 року. Хоча лише в жовтні того ж року був підписаний документ, який засвідчував відсутність люків на танках, а відтак і необхідність в їх закупівлі. Тобто товар закупили ще до того, як офіційно визначили потребу в його закупівлі.

По-друге, на поставлену продукцію врешті-решт також не знайшлося ні паспортів, ні гарантії.

По-третє, департамент безпеки заводу зафіксував махінації з люками в журналі заїзду/виїзду автомобільного транспорту. Хтось переробляв в журналі відомості про авто та дату, коли начебто завозили закуплені люки.

І це при тому, що паралельно за аналогічний товар на ринку постачальники просили по 1,2 млн (з ПДВ) грн за люк. Тобто в цілому вартість люків від ТОВ "СІМ" була завищена на 6,48 млн грн.

Такі астрономічні цифри, схоже, здивували навіть чиновників "Укроборонпрому", які через півроку вирішили розповісти історію з люками в листі до НАБУ.

Все це вкупі підштовхнуло юристів концерну запідозрити, що менеджери ХБТЗ у змові з чиновниками в погонах взяли їх із безхозних запасів Міноборони.

Крім того, у відкритих джерелах є принаймні ще одна згадка про те, як ТОВ "СістемІнжинірінгМенеджмент" використовували для "обналу" на інших заводах.

У лютому-березні 2017 року Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка скинув 21 мільйон гривень на кілька фірм через ТОВ "СІМ", за фіктивну поставку запчастин.

Міномети "Молот"

Корупція в обороні небезпечна тим, що ніколи не знаєш, хто загине від її наслідків. На фоні інших скандалів геть підзабулися горезвісні міномети "Молот". А дарма.

Розслідування по мінометах тривають. Відкриваються нові приголомшливі факти. Державна фіскальна служба промоніторила контрагентів столичного заводу "Маяк", який виготовив скандальні "Молоти", і знову ж таки виявила пул фірм з ознаками фіктивності, співпраця з якими ставить під сумнів якість самих мінометів.

Серед них і ТОВ "СістемІнжинірінгМенеджмент".

Військова прокуратура вже підрахувала офіційні збитки для держави від такої співпраці – 7,2 мільйони гривень.

— Під час поставки до військової частини А4559 (смт. Оржів Рівненської області) в частини мінометів виявлено технічні недоліки, а частина під час нетривалої експлуатації вийшли з ладу. За результатами дефектації встановлено конструкторські недоліки, які несумісні з подальшим використанням мінометів, – йдеться в судових матеріалах.

До слова, у самого заводу "Маяк" весь бізнес-план виробництва мінометів полетів у тартарари. Основний підрядник – Старокраматорський машинобудівний завод, який виготовляв комплектуючі до "Молоту", зараз активно судиться з "Маяком" через порушення порядку прийому товару. Восени 2018-го суд зобов'язав завод "Маяк" виплатити 1,7 млн грн заборгованості за поставлений товар.

"Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до умов державного контракту, укладеного між Міністерством оборони України та ПАТ "Завод "Маяк" до військових частин Збройних Сил України поставлено возимі міномети калібру 120 мм М120-15 "Молот", вартістю 483 тис. грн. за одиницю.

Контроль виконання ПАТ "Завод "Маяк" умов державного контракту здійснювали службові особи 5277 військового представництва Міністерства оборони України, які недбало поставились до своїх посадових обов'язків щодо контролю поставки продукції, в результаті чого бюджетні кошти використані неналежним чином, чим завдано істотну шкоду державі у вигляді грошових коштів у розмірі 7,2 млн. грн", – із матеріалів справи мінометів "Молот".

З 2015 року ТОВ "СістемІнжинірінгМенеджмент" отримала від двох десятків заводів концерну "Укроборонпром" понад 400 мільйонів гривень за поставлені запчастини.

Фірма має сайт, позиціонує себе як розробник та виробник. Керує ТОВ "СІМ" Андрій Палєхін, який до цього управляв ліквідованим державним підприємством "Конструкторське бюро спеціальної техніки".

У тому ж 2015 році голова парламентського комітету з питань нацбезпеки та оборони Сергій Пашинський особисто дякував ТОВ "СІМ" за розробку нового міномета "Верба". На будь-які питання щодо кримінальних проваджень проти себе у ТОВ "СістемІнжинірінгМенеджмент" промовчали. Та це їхнє право. Крапки у наведених історіях мають розставити правоохоронні органи.

Гліб Канєвський, Українська правда