Скільки українців? Війна вбиває нас скоріше, ніж демографи встигають рахувати

Війна — це хаос, що заперечує будь-яку визначеність. За хвилину може статися нова ракетна атака, або росіяни підірвуть дамбу, і чергові спроби хоч якось структурувати реальність виявляться марними. 

Однак у цьому хаосі держава має функціонувати, а міжнародні партнери — розраховувати обсяги фінансової та гуманітарної допомоги. Для цього їм необхідні хоч якісь орієнтири щодо кількості населення. 

Журналісти поспілкувалися з демографами, Управлінням ООН з питань біженців та прикордонниками, щоб зрозуміти, скільки нас, українців, є зараз, під час війни, і скільки може бути після її закінчення.

Війна як точка відліку

Реклама

Нещодавно на замовлення уряду Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України зробив прогноз розвитку демографічної ситуації в Україні аж до 2037 року. 

Стоп, скажете ви. Хіба в інституті знають, коли закінчиться війна? Ні, не знають. Але, роблячи прогноз, припустили, що вона триватиме до кінця 2024 — початку 2025 року. 

«Треба було від чогось відштовхуватися, — каже Олександр Гладун, доктор економічних наук, заступник директора Інституту демографії. — Ми експертним шляхом визначили, коли може закінчитися війна. Це одна зі стартових умов прогнозу, але водночас один із його ризиків. Без цієї дати прогноз неможливий». 

За словами демографа, якщо війна закінчиться раніше чи пізніше, Інститут зробить новий прогноз.

А поки що результат такий: українців нарахували 37 млн 630 тисяч. На початок 2025 року чисельність прогнозується на рівні 33 млн 633 тисяч людей. 

Звісно, стає цікаво: як посеред хаосу війни демографи змогли нас порахувати? З убитими, народженими за кордоном, зниклими безвісти, вимушено переміщеними?

Чорні діри окупованих територій

Останній перепис в Україні проводили ще у 2001 році. І, як коректно зауважує Олександр Гладун, «оцінки, які давав Держстат на 1 січня кожного року, спираючись на дані того перепису, були під питанням».

Або такий момент: яку територію України вважати базовою для розрахунків? Підконтрольну уряду на 2023 рік чи у межах кордонів 1991 року? 

Ні ту, ні іншу, вважає Держстат і збирає дані про природний рух населення, беручи до уваги зокрема окуповану росіянами територію Донеччини та Луганщини (хоча з 2014 року Київ достеменно не знає, скільки там людей), і не враховуючи територію Криму. Але ж Крим — це Україна! Так, з політичного погляду. Але, схоже, не зі статистичного. 

«Держстат використовує дані державних установ щодо реєстрації демографічних подій. У Криму реєстрація здійснюється органами іншої держави. Ці дані не можуть використовуватися нашими державними органами. Тому з 2014 року дані щодо чисельності наводяться без Криму. А дані стосовно окупованих Донеччини та Луганщини — станом на 2014 рік, вони немовби "заморожені"», — пояснює Гладун.

Хоча певні дані щодо півострова є: у 2014 році окупаційна влада переписала всіх тамтешніх мешканців. Якою мірою росіяни їх підтасували — питання відкрите. А втім, саме на ці дані й орієнтувалися в Інституті демографії, роблячи свій прогноз. І вираховували чисельність українців у межах кордонів 1991 року — з чорною дірою окупованих територій.

Підрахунки на кордоні й поза ним

Найбільше проблем у демографів — з обліком українців, що виїхали за кордон. Після 24 лютого 2022 року відповідні офіційні дані надходять із двох джерел — Держприкордонслужби та Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. І через розбіжність у цифрах демографи хапаються за голови.

«Якщо до повномасштабного вторгнення в середньому за добу кордон із країнами ЄС та Молдовою (без придністровського сегмента) перетинали приблизно 60-70 тисяч людей в обох напрямках, то в перші місяці після 24 лютого пасажиропотік на цих напрямках досягав 130 тисяч на добу, і до 85% з них виїздили з країни, — зауважує Андрій Демченко, речник Держприкордонслужби. — У ті дні формат пропуску через кордон спростили за домовленістю з прикордонниками суміжних країн. Виїхати можна було за будь-якими документами, що ідентифікували особу, навіть водійськими посвідченнями». 

За словами Андрія Демченка, з 24 лютого й дотепер зафіксовано 42,5 млн випадків перетину кордону України з ЄС та Молдовою. З них майже 37 млн — громадянами України. Причому на виїзд було зареєстровано 19,8 млн, а на в’їзд — 17,2 млн. 

То що, за кордоном залишилися 2,6 млн українців? Ні! Адже прикордонники фіксують не число громадян, а кількість перетинів кордону. А це можуть бути не лише біженці, а й волонтери або держслужбовці чи відправлені на лікування бійці тощо.

Подвійна бухгалтерія ЄС

То скільки ж біженців? І чи може точно відповісти Управління верховного комісара ООН у справах біженців?

Збираючи відповідні дані, Управління спирається на інформацію від держустанов країн ЄС, які приймають українців. І тут знову цікавий момент. ЄС дозволило українцям, які рятуються від війни, не залишатись у тих країнах, куди вони спочатку прибули, а вільно розселятися по всій Європі. 

«Цілком можлива ситуація, коли люди реєструються в кількох країнах внаслідок переїздів. Крім того, місцеві органи влади часто не зацікавлені в тому, щоб повідомляти, що біженці покинули їхню територію, адже йдеться про фінансування. Такі випадки фіксувалися в певних країнах Європи. Тобто подекуди маємо подвійний облік українських біженців у Європі», — зазначає Олександр Гладун. 

У підсумку, за даними ООН, на весну 2023 року в ЄС перебувало 5 млн українських біженців, що суттєво більше, ніж ідеться у звітах Держприкордонслужби. Отже, дані якої установи брати демографам для своїх розрахунків?

Стосовно біженців треба врахувати ще один момент: жінки, які у 2022-му виїхали у Європу вагітними, вже народили дітей — їх повинні були зареєструвати у відповідних дипломатичних представництвах України, як і померлих біженців. Ці дані дипломатичні представництва мусять передавати МЗС України, звідти вони мають надходити в Мін’юст, потім — у розпорядження Держстату. Лише після цього демографи можуть ними вільно оперувати. 

Ланцюжок занадто довгий, щоб бути оперативним, погодьтеся. Ба більше: для того, аби дістатися до дипустанови й подати інформацію про народжених/померлих, їхнім родичам часто необхідно проїхати чужу країну з кінця в кінець — а це додаткові клопоти, до яких не кожен готовий. Тому український Держстат досі нічого не знає про долю багатьох громадян.

Після 24 лютого українці виїздили не лише в ЄС, а й у росію. За даними рф, на її територію за 2022 рік виїхали понад 2,8 млн українців (і цими даними оперує Управління верховного комісара ООН у справах біженців). Були це добровільні біженці чи насильно депортовані, статистика замовчує. 

За оцінками ж українських експертів, реально може йтися хіба що про 1 млн українців, які опинилися в росії у 2022 році.

То як же все-таки рахували?

Щоб зробити прогноз розвитку демографічних процесів для уряду, демографам потрібно було спиратися на три показники: народжуваності, смертності та міграції. 

За підсумками 2022 року Мін’юст подав такі дані: народилося — 195 146 людей, померло — 541 739 людей. Це дані тільки з підконтрольних українському урядові територій, без урахування окупованих.

Що стосується кількості мігрантів, в Інституті демографії у розрахунки заклали щось середнє між даними ООН і Держприкордонслужби — 3,7 млн осіб. Передбачається, що після закінчення війни лише 40% з них повернуться до України.

«Свій прогноз чисельності населення ми робили, спираючись на дані 2022 року, досвід інших воєн і країн, а також на свої гіпотези щодо подальшого розвитку подій», — говорить Олександр Гладун. 

Прогнозується, що у 2023-2025 роках рівень смертності перевищуватиме 20 осіб на кожну тисячу, і цей показник демографи вважають критичним для країни. Що ж стосується чоловіків 25-35 років, то демографи вже говорять про надсмертність у цій віковій категорії.

Для обрахунку народжуваності брали чисельність жінок, що народилися в Україні у 1990-2000-х роках — саме вони нині перебувають у дітородному віці, а також кількість дітей, яких може народити одна жінка впродовж життя. 

Очікується що рівень народжуваності в Україні у 2023 році буде обвально низьким — на сто жінок передбачається тільки 71 народження. І така ситуація зберігатиметься увесь воєнний період і щонайменше протягом року після війни. 

Для того, щоб населення не скорочувалося, потрібно, аби 100 жінок народжували 210-220 дітей (тобто більш як двоє дітей на одну жінку — так званий поріг самовідтворення популяції — ред.)

При цьому середню очікувану тривалість життя в Україні впродовж 2023-2024 років науковці теж визначають як критично низьку: на рівні 57,3 року для чоловіків і 70,9 року для жінок. 

Прогнозується, що після війни вона почне потроху зростати, однак лише у 2032 році зможе досягнути доковідного періоду — близько 67 років для чоловіків і майже 77 років для жінок. 

Якщо на початок незалежності нас було 52 мільйони, у 2022-му йшлося про понад 42 мільйони, то у 2023 році — вже тільки про 37,6 мільйона. А станом на 2037 рік нас може налічуватися заледве 30,5 мільйона. 

Заспокоїти може хіба що перше речення з тексту «Прогнозної оцінки чисельності населення України», підготовленої для уряду Інститутом демографії: «Цей прогноз є досить наближеною оцінкою».