Ще більше грошей чи обіцянок? Чого чекати від конференції у Лондоні, присвяченої відновленню України
- Сергій Кучеренко
-
•
-
11:43, 21 червня, 2023
Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль виступає на конференції в Лугано (липень 2022 року)Україна 21–22 червня представить у Лондоні черговий план відновлення країни в рамках конференції Ukraine Recovery Conference. По суті, це логічне продовження та певною мірою переосмислення так званого «Плану Маршалла» для України, який було представлено рік тому у швейцарському Лугано.
Представники української влади розраховують на те, що їм вдасться пожвавити інтерес міжнародної спільноти до проблем України та залучити інвестиції в нашу економіку вже сьогодні.
«Це (конференція в Лондоні) продовження руху до великого відновлення, яке ми розпочали рік тому в Лугано. Наша мета – мобілізувати якнайбільше міжнародної підтримки та налагодити механізми, за якими ця допомога надходитиме своєчасно й ритмічно», – повідомив про те, які очікування покладаються на Ukraine Recovery Conference прем'єр-міністр Денис Шмигаль.
З якими пропозиціями Україна вирушає до Лондона і які результати може дати цей захід.
Які пропозиції Україна привезла до Лондона? Ukraine Recovery Conference проходить уже вшосте. Вперше цей захід організували ще 2017 року, і замислювався він як Конференція з питань реформ України та її трансформації. Але у 2022 році у зв'язку з початком військового конфлікту ця подія змінила формат. Його головним фокусом стала мобілізація міжнародної підтримки для економічної, соціальної стабілізації України та її відбудови після війни.
На жаль, на момент публікації матеріалу презентацію оновленого плану відновлення України оприлюднено не було. Проте Денис Шмигаль розповів про те, яким ключовим аспектам буде присвячена конференцію.
- Швидке відновлення. Насамперед йдеться про енергетику, критичну й соціальну інфраструктуру та про відновлення житла. Під відновлення Кабмін сподівається мобілізувати потрібні ресурси. Для цього, зокрема, відбудеться засідання так званого «фінансового Рамштайну», який дозволить ці ресурси знайти.
- Залучення приватних інвестицій. Українська делегація планує представити найперспективніші напрями для інвестування та обіцяє зробити важливі кроки для інвесторів щодо страхування військово-політичних ризиків.
- Розвиток регіонів. Тут йдеться про активізацію зв'язків між українськими громадами та міжнародними партнерами для реалізації спільних проєктів. Як повідомив прем'єр, понад 200 проєктів уже стартувало. Потрібно, щоб їх було набагато більше.
«За результатами конференції в Лондоні очікуємо підписання низки важливих угод, меморандумів, декларацій, які прискорять наше відновлення та розвиток», – заявив Шмигаль.
Тобто, якщо в Лугано Україна показала довгострокову та всеосяжну стратегію повоєнного відновлення, яка розписана на 10 років, у Лондоні, вочевидь, йтиметься про невідкладні заходи, яких потрібно вживати прямо зараз, не чекаючи на закінчення бойових дій.
Від колишнього плану ніхто в принципі не відмовляється. Але, оскільки війна затягується і її руйнівні наслідки для української економіки стають дедалі масштабнішими, цілком логічно, що Кабмін має намір педалювати просування озвучених ідей серед міжнародних партнерів, які можуть допомогти не лише словами, а й живими грошима.
Чим українська влада хоче мотивувати інвесторів? Уряд намагається всіляко переконати потенційних інвесторів у тому, що в українській економіці не так уж усе й погано. Тож гроші сюди вкладати можна й треба. Саме такий сигнал транслюватиметься учасникам Ukraine Recovery Conference у Лондоні.
Зокрема, Мінекономіки напередодні конференції вийшло з кількома підбадьорливими тезами. Міністерство нагадало, що в І кварталі ВВП України зріс на 2,4%, і повідомило, що уряд має намір поліпшити прогноз зростання ВВП на 2023 рік до 3,2%.
Також міністерство озвучило мету в $1 трлн реального ВВП. Хоча строк, протягом якого буде досягнуто такого показника, не вказало. Але це явно відсилання до торішнього плану, прописаного до 2032 року включно. Тобто завдання – $1 трлн за 10 років.
За ці ж 10 років Україна хоче наростити генерацію «зеленої» енергетики в 10 разів – до 100 ГВт, а заразом нагодувати близько 600 млн людей на всій планеті, що передбачає зростання та масштабування агросектору.
До того ж український бізнес – це буквально зразок витривалості. Підприємці та компанії, незважаючи на військові загрози (обстріли, що не припиняються, бойові дії в деяких регіонах тощо), пристосовуються до таких реалій і продовжують працювати. Наприклад, Індекс настроїв бізнесу (ІОДА), який розраховує Нацбанк, у травні становив 50,5 пункту. Це вище за нейтральний рівень у 50 пунктів і свідчить про очікування зростання обсягів виробництва, торгівлі та надання послуг.
Що не так із макропоказниками та прогнозами Кабміну. У принципі подібні посилання справді дозволяють намалювати для інвесторів картину економічних реалій в Україні. Але питання в тому, що прогнози й очікування уряду виглядають дещо завищеними та прикрашеними.
Мінекономіки ще в березні погіршило очікування щодо зростання ВВП на 2023 рік із 3,2% до 1%. І раптом – повернення до попереднього показника 3,2%. Міжнародні донори ще більш консервативні й обережні. За оцінками Світового банку і Європейського банку реконструкції та розвитку, український ВВП у 2023 році зросте максимум на 0,5–1%. А Міжнародний валютний фонд (МВФ) взагалі дає коридор від падіння на 3% до зростання на рівні 1%. Ба більше, усі ці прогнози не враховують наслідків руйнування Каховської ГЕС, які, за різними оцінками, можуть «з'їсти» до 0,3 в. п. зростання ВВП.
Навіть фактичний показник ВВП за І квартал 2023 року на рівні 2,4% вказаний порівняно з IV кварталом 2022-го. А якщо взяти значення рік до року, тобто до І кварталу 2022 року, то буде не зростання, а падіння більш ніж на 10%.
Ну й цифра в $1 трлн ВВП виглядає, звичайно, красиво (особливо для презентації на великому екрані), але теж відірвано від реальності. Щоб переконатися в цьому, достатньо відкрити меморандум між Україною та МВФ. У ньому є докладний макропрогноз до 2032 року. Так ось, фонд підрахував, що 2032 року номінальний ВВП України становитиме близько 16,4 трлн грн.
Навіть якщо гіпотетично припустити, що офіційний валютний курс до цього часу збережеться на рівні 37 грн/$, номінальний ВВП буде близько $440 млн. Тобто вдвічі менше, ніж обіцяє Кабмін. І це при тому, що реальне зростання української економіки, за оцінками МВФ, з 2025 року сягатиме 4–6% на рік. Отже, для того щоб вписатися в «трильйонні» очікування уряду, ВВП має зростати майже вдвічі швидше протягом 7 років.
Яким може бути результат Ukraine Recovery Conference – 2023? За підсумками торішньої конференції у Лугано Україна змогла домовитися про фінансування на $1,9 млрд. При тому що представлений план відновлення країни на той момент був оцінений у $750 млрд. Так, це з розбивкою на 10 років. Але ті майже 2 млрд на тлі цієї суми виглядають, м'яко кажучи, мізерно.
Звісно, не варто забувати про те, що міжнародні партнери й так виділяють чималі суми фінансової допомоги. Це як кредити, так і гранти. Їхній обсяг за 2022 рік становив близько $32 млрд. План на 2023 рік – $41–44 млрд. При цьому більша частина фінансування іде на покриття дефіциту державного бюджету, на виплати за «старими» боргами. Крім цього, міністр фінансів Сергій Марченко наприкінці травня заявив, що саме на відновлення та стимулювання економіки Україна хоче отримати 2023 року приблизно $14 млрд.
Втім, слід враховувати, що ці гроші надходять від тих донорів, з якими вже є довгострокові домовленості. Це влада головних держав-партнерів, як-от США, країни Євросоюзу, Великобританія, Канада тощо, а також фінансові інститути – МВФ, Світовий банк, ЄБРР, Міжнародна фінансова корпорація.
Тому захід у Лондоні – це, як уже було сказано, швидше за все, заклик до інвесторів, до великого міжнародного бізнесу брати участь у відновленні України. Але чи готовий іноземний бізнес вливати капітал у країну, що воює? Велике питання. Наприклад, обсяг ПІІ в Україні у 2023–2024 роках, за оцінками МВФ, становитиме $0,6 млрд на рік. Лише з 2025 року почнеться зростання зарубіжних інвестицій, і у 2028–2032 роках сума ПІІ наблизиться до позначки $10,5 млрд на рік.
І цього дуже мало, враховуючи колосальні потреби в коштах для ліквідації наслідків війни. Ба більше, поки бойові дії тривають, втрати теж зростають. За оцінками ООН і Кабміну, на початок квітня збитки, завдані Україні війною, перевищували $400 млрд. А в червні ця цифра наблизилася до $500 млрд.
Але йдеться не лише про війну. Закордонні компанії хочуть вкладати кошти в держави зі стабільним регуляторним полем, із справедливою судовою системою та з передбачуваним податковим законодавством, яке обіцяє інвесторам хоч якісь пільги. Українська влада тим часом, навпаки, рухається в бік підвищення податкового тиску, мотивуючи це необхідністю наповнювати державний бюджет. Та й МВФ, який невдовзі може виділити черговий транш у $900 млн, узяв з України зобов'язання утримуватися від будь-яких дій, які можуть підірвати податкові надходження. До речі, у рейтингу економічної свободи (його складає дослідницький центр Heritage Foundation) Україна знаходиться далеко нижче за 100-ту позицію. Це ще один поганий маркер для інвесторів.
Тож подія в Лондоні – це привід ще раз зібрати під одним дахом міжнародне співтовариство та закріпити домовленості на повоєнне майбутнє. Але сподіватися, що українська делегація повернеться додому з валізами грошей, навряд чи варто. Тим більше, що світ наполегливо входить у рецесію і навіть найситіші компанії починають рахувати гроші, ріжуть витрати і згортають інвестиційні проєкти.
Автор: Сергій Кучеренко
Джерело: Mind