Доманівка. Як безводний край на Миколаївщині перетворюється на енергонезалежний «Маленький Копенгаген»

Десятиліттями Доманівка на Миколаївщині жила з дефіцитом питної води. Для місцевих звичною була картина, коли люди везли додому каністри й бочки, бо вода з-під крана не придатна для приготування їжі. Через зношені мережі вона часто мала бурий колір, а стабільне водопостачання залишалося радше винятком, ніж правилом.

Сьогодні громада переживає масштабні зміни. За підтримки міжнародних партнерів тут будують новий водогін із підземного джерела, яке здатне забезпечити селище на десятиліття вперед. Паралельно громада запускає енергетичні проєкти та розбудовує житло для переселенців. На початку повномасштабного вторгнення в Доманівській громаді проживало понад 5 тисяч ВПО, нині залишилося близько 2,4 тисячі людей.

«МикВісті» побували в Доманівці, щоб побачити, як багаторічна криза стала точкою для переосмислення розвитку громади.

Підтримай тих, хто щодня тримає місто в курсі

Клуб МикВісті — місце, де читач і редакція по один бік.

Учасники мають закритий чат, ексклюзивну розсилку із залаштунків життя журналістів, бачать новини раніше й впливають на зміни.

Приєднуйся. Разом тримаємо місто світлим

Одноразова підтримка Підписка місячна

₴ 50 ₴ 100 ₴ 500

Підтримати

₴ 100 ₴ 250 ₴ 500

Безпечна оплата

Отримувачем внесків є ГО «Миколаївський Медіа Хаб» (ЄДРПОУ 45160758). Здійснюючи внесок, ви підтверджуєте згоду з тим, що внесена сума не підлягає поверненню та може бути використана ГО «Миколаївський Медіа Хаб» на реалізацію статутної діяльності, що включає підтримку незалежної журналістики та створення суспільно важливого контенту. Публічна оферта.

Як Доманівка разом із Данією вирішує багаторічну проблему питної води

Проблема води тут має глибоке коріння. Селищний голова Віктор Власюк каже, що дефіцит був хронічним ще задовго до війни, але за останні 4 роки ситуація різко загострилася: через падіння рівня підземних вод видобуток зменшився приблизно на 30%.

— Відверто кажучи, я все життя прожив у Доманівці, і проблема з водопостачанням тут існувала завжди. У ті часи, коли працювали промислові підприємства, вона, можливо, була не такою відчутною. Фактично водопостачання було викликом для Доманівки з самого початку — це безводний край, і ми намагаємося вирішити цю проблему вже роками, а можливо, й десятиліттями, — розповідає Віктор Власюк.

Доманівський селищний голова Віктор Власюк. Фото: МикВісті

Спроби вирішити проблему робили ще у 1980-х. Віталій Богдан, директор ліцею «Успіх» і колишній голова селищної ради, згадує, що водна криза загострилася після висихання місцевої річки. Тоді в Доманівці працювало понад 40 свердловин, однак вони не забезпечували потреб населення, тому неофіційним символом селища стала «людина з бідоном».

Вихід шукали у розробці родовища в сусідньому селі Зброшкове, де геологи виявили унікальне підземне озеро з водою третинного періоду.

— Таких об’єктів у Європі всього два: у нас та в Швейцарії. Але поки швейцарці свою воду бутилюють і продають по всьому світу, ми десятиліттями не могли доставити її до людей, — зауважує Віталій Богдан.

У 1985 році громада збудувала перший водогін зі Зброшкового. Проте через проєктну помилку — намагання використати старі резервуари в селі Забари — система не витримала тиску. Постійні гідроудари на перепадах рельєфу розривали чавунні труби. Зрештою, той водогін не проіснував і року: його розібрали, а Доманівка так і залишилася ні з чим.

Якість води в селищі досі не відповідає нормам. За словами місцевих, воду з крана використовують переважно для технічних потреб, а питну купують або возять із віддалених точок.

— Може бути водичка вдома, але для приготування їжі ви її не використаєте. Через зношені мережі вона часто йде бурого кольору. Тому люди змушені або купувати бутильовану воду, або їздити до віддалених точок видобутку, — констатує директор ліцею.

Сьогодні дев'ять свердловин ледь забезпечують технічні потреби 6 тисяч мешканців та переселенців. За словами голови громади, з дев'яти наявних об'єктів лише два видають воду прийнятної якості, але її не вистачає.

Громада вирішила не відкладати проблему водопостачання й почала діяти самостійно ще у 2023 році. Однак згодом стало зрозуміло, що без залучення партнерів масштабні роботи реалізувати буде складно.

Першими партнерами стали ЮНІСЕФ, які допомогли із матеріалами — зокрема передали близько 7 кілометрів труб. Розводку почали з найзношеніших ділянок, де втрати води були найбільшими.

— Останній проєкт водопостачання ми замовили у 2023 році й спочатку не розраховували на жодну підтримку — планували справлятися власними силами. Першою програмою, яка відгукнулася, став ЮНІСЕФ: саме завдяки їм ми отримали близько семи кілометрів труб, які сьогодні вже прокладаємо. Роботи з розводки по Доманівці почали з найпроблемніших ділянок, адже втрати води були колосальні — водогін дуже старий і зношений. Паралельно ми підготували проєкт і запропонували його нашим партнерам. Саме тоді на допомогу відгукнулися данські партнери, — розповідає голова Доманіської громади Віктор Власюк.

Труби, які використовуватимуть для будівництва водогону в Доманівці. Фото: МикВісі

Паралельно громада підготувала новий проєкт водопостачання і запропонувала його міжнародним донорам. До роботи долучилися Данія та міжнародна фінансова організація НЕФКО. Понад 1,5 року фахівці досліджували свердловину в селі Зброшкове за 6,5 кілометра від Доманівки — підземне джерело, вода з якого відповідає європейським стандартам якості. За результатами досліджень, його ресурсу достатньо, щоб повністю забезпечити селище навіть у разі зростання населення.

— За розрахунками спеціалістів, ця свердловина здатна повністю забезпечити Доманівку навіть у разі зростання населення. Дебіт стабільний, рівень відновлення води відповідає європейським стандартам, — каже Віктор Власюк.

Воду в Доманівку планують дати до кінця 2026 року

Проєкти реалізуються в межах партнерства між Миколаївською областю та Королівством Данія. У лютому 2025 року Данія затвердила пакет допомоги для регіону на 26,8 мільйона євро. Одним із ключових пунктів цього пакету стало саме відновлення систем водопостачання в Доманівській громаді.

Окрему угоду на грант у 1,47 мільйона євро для Доманівки підписали в липні 2025 року під час Конференції з відновлення України в Римі. Кошти спрямують на будівництво водогону відповідно до європейських стандартів та впровадження енергоефективних рішень, зокрема встановлення сонячних панелей для живлення насосних станцій.

Керуючий директор НЕФКО Тронд Мое зазначив, що швидкість реалізації таких проєктів є критично важливою в умовах війни.

— Це значний внесок, який дозволяє нам вживати конкретних заходів для підтримки українців та зміцнення стійкості під час війни, що триває. НЕФКО вже реалізує інші проекти реконструкції в Миколаєві, що фінансуються Данією, і ми маємо всі можливості для швидкого просування вперед з нещодавно узгодженими ініціативами, – каже Тронд Мое.

Проєкт будівництва розділили на два етапи. Перший етап вартістю 1,5 мільйона євро передбачає прокладання транзитного водогону довжиною майже 7 кілометрів від Зброшкового до Доманівки. Тут також побудують два сучасні підземні резервуари та насосну станцію, що підтримуватиме стабільний тиск у системі. Громада бере участь у співфінансуванні, виділивши 200 тисяч євро з вільних залишків бюджету.

За словами Віктора Власюка, данські консультанти суттєво переглянули початкове технічне рішення: замість вузьких труб прокладатимуть магістраль діаметром 250 міліметрів із системою автоматичного контролю втрат води.

Труби, які використовуватимуть для будівництва водогону в Доманівці. Фото: МикВісі

Окрему увагу в проєкті приділяють економіці. Нині тариф для населення становить 40 гривень за кубометр, і щоб уникнути різкого зростання вартості води, на свердловині та насосній станції планують встановити сонячні батареї. Це дозволить зменшити витрати на електроенергію та собівартість видобутку.

— Європейських консультантів здивував наш тариф — у них вода значно дорожча. Тому ми одразу заклали рішення, які допоможуть стримати витрати на електроенергію й не допустити різкого подорожчання, — пояснює Віктор Власюк.

Голова громади додає, що якість води дозволяє розглядати перспективу промислового розливу, що може створити нові робочі місця.

— Вода відповідатиме стандартам питної якості навіть без додаткового очищення. Ресурс свердловини дає можливість не лише забезпечити громаду, а й розвивати виробництво. На одному з наступних етапів також заплановане встановлення станції зворотного осмосу, — каже він.

За планом, будівництво першої черги водогону має розпочатися до кінця квітня після завершення тендерних процедур. Завершити всі роботи першого етапу планують до кінця 2026 року. Наступним кроком стане другий етап вартістю близько 2 мільйонів євро, який передбачає повну модернізацію розводки мереж по всьому селищу. Громада розраховує на подальшу підтримку партнерів для його реалізації.

Соціальні будинки для родин, що переїхали: «Маленький Копенгаген»

Найпомітнішим результатом міжнародної співпраці в Доманівці став новий житловий мікрорайон для людей, які через війну втратили власні домівки. Місцеві вже назвали його «Маленьким Копенгагеном».

«Данський мікрорайон» у Доманівці, де живуть переселенці. Фото: МикВісті

За підтримки Данії тут зведено 8 сучасних будинків, днями розпочали розмітку під дев’яту оселю. Загалом територія розрахована на 15 будинків. Кожен будинок — це повноцінне соціальне житло площею 74 квадратних метрів із трьома спальнями, обладнаною кухнею та душовою кабіною.

Проєкт став порятунком для родин із Херсонщини, Донеччини, Харківщини та Дніпропетровщини. Зараз у мікрорайоні живуть 14 дітей, а одна дитина народилася вже в новому помешканні.

— На початку повномасштабного вторгнення в громаді було понад 5 тисяч переселенців, сьогодні залишилося 2 400. Люди поступово інтегруються. Ці будинки також допомагають залучати важливих фахівців. Наприклад, тут мешкають дві сім’ї лікарів — травматолог і спеціаліст первинної медико-санітарної допомоги, — розповідає Віктор Власюк.

Доманівка була першою в області, хто зважився на такий формат. Спершу побоювалися тимчасових вагончиків, але реальність перевершила очікування. Будинки утеплені, автономні, юридично передані данським фондом у власність громади. Мешканці щороку укладають договори користування: самі сплачують за комунальні послуги, громада підтримує житло в належному стані.

— Черга на поселення вже сформована, і ми хочемо добудувати мікрорайон до 15 будинків. Конструкції монтуються швидко — каркас збирають за 2-3 тижні, — додає голова громади.

Такий вигляд має модульний будинок зсередини. Фото: компанія «КБК»

Такий вигляд має модульний будинок зсередини. Фото: компанія «КБК»

Енергетична незалежність: своє паливо для громади

Доманівка сьогодні працює не лише над водою, а й над енергетичною автономією. Громада реалізує амбітний план з виробництва власного палива, який ще у 2023 році анонсував уряд. Тоді віце-прем’єр з відновлення Олександр Кубраков зазначав, що це дозволить Доманівці економити близько 3,5 мільйонів гривень на рік лише на опаленні комунальних закладів.

Інвестиція становить 3,1 мільйона гривень — на закупівлю 23 сучасних котлів та ремонтні роботи. Вона окупається за один опалювальний сезон, забезпечуючи теплом школи та лікарні для 15 тисяч мешканців громади.

Сьогодні плани втілюються у реальність. Директор КП «Доманівська аграрно-паливна компанія» Сергій Тростінецький демонструє нову лінію з виготовлення пелет, отриману від МЗС Данії. Потужність — близько 1 тонни продукції на годину, понад 700 тонн на місяць.

Техніка, яка буде використовуватись для виготовлення твердого палива для громади. Фото: МикВісті

Ідея виробляти власне паливо з’явилася на початку вторгнення. Тоді громада почала активно отримувати та встановлювати опалювальні котли, розраховані саме на альтернативні види палива. Згодом виникла думка: забезпечити себе самим. Проєкт отримав підтримку області та данських партнерів.

— Виникла логічна думка: забезпечити громаду власним же паливом. Ми разом із головою та командою написали проєкт, звернулися до обласної військової адміністрації та отримали підтримку. Наша ідея зацікавила данців, наших основних спонсорів, і з 2023 року ми розпочали реалізацію, — пояснює керівник підприємства Сергій Тростінецький.

Головна особливість — «закільцьований» цикл. Сировину громада не лише переробляє, а й вирощуватиме самостійно: енергетична верба, міскантус, солома, комиш та залишки деревини. Це не лише екологія, а й економіка: близько 10 нових робочих місць і прямий дохід.

Оскільки громада не споживатиме весь обсяг пелет сама, надлишки планують продавати сусідам. Вже зараз є попередні домовленості з Первомайськом.

— Громада не зможе повністю спожити весь обсяг цього палива. Тому ми розраховуємо насамперед на співпрацю із сусідніми громадами. Уже є попередня домовленість із Первомайською громадою, де значно більше опалювальних установок, що працюють на цьому виді палива. У перспективі, якщо вдасться вийти на достатній рівень виробництва, не виключаємо можливість роботи на комерційний результат — зокрема й на експорт, якщо для цього з’являться умови, – додав Сергій Тростінецький.

Техніка, яка буде використовуватись для виготовлення твердого палива для громади. Фото: МикВісті

Директор з інвестицій НЕФКО Бо Нюхус додає, що метою є не просто відновлення, а «зелений перехід» комунального сектору, що зробить громади більш екологічними та економічно стійкими у майбутньому.

— Ми пишаємося тим, що є ключовим партнером у взаємодії Міністерства закордонних справ у місті Миколаїв та Миколаївській області. У НЕФКО ми прагнемо ефективно та прозоро розподіляти кошти з метою покращення повсякденного життя місцевого населення, одночасно забезпечуючи стійкість до зміни клімату та ініціюючи зелений перехід комунального сектору, – додає Бо Нюхус.

Паралельно громада модернізувала медичну інфраструктуру за підтримки німецької організації GIZ. У межах спеціальної програми, що фінансується урядом Німеччини та Європейським Союзом. У місцевій лікарні та центрі первинної медико-санітарної допомоги провели капітальні ремонти, встановили енергоощадні вікна, генератори, модульну котельню.

Також лікарня отримала сонячну станцію, що дозволяє медичному обладнанню працювати під час перебоїв в електромережі. Важливою частиною допомоги стала передача мобільної клініки — обладнаної амбулаторії на колесах.

Сьогодні Доманівка, де один із мікрорайонів навіть називають «Копенгагеном», показує, як локальна ініціатива за підтримки міжнародних донорів здатна вирішувати проблеми, які десятиліттями лишалися невирішеними.