Галицинівська громада: як відновити життя?

Колись заможна та перспективна, Галицинівська громада сьогодні долає наслідки війни. Розташована неподалік Миколаєва, вона була осередком стабільності, розвитку й прогресу. Усе змінилося у лютому 2022 року, коли шість її сіл опинилися на першій лінії оборони Миколаєва, зазнавши жорстких обстрілів. Були пошкоджених сотні будинків, школи, дитсадки, знищена сільськогосподарська техніка. Заміновані поля стали небезпечними для використання, а бюджет громади сильно постраждав через закриття Миколаївського глиноземного заводу. 

І хоча жителі громади все ще отримують гуманітарну допомогу, через два роки після того, як ці прилиманні села були суцільним полем бою, в людей вже змінилися пріоритети. Не вижити, а відновитися і розвиватися.

У цій статті проаналізовано вплив грантових програм міжнародних гуманітарних організацій. Про «гуманітарку» поговоримо у іншій публікації.

 «У сільських жителів є відчуття своєї землі. Такого у мешканців міста немає», - говорить Ірина Грачова, начальниця місцевого загону пожежної охорони. Жінка розповідає, як у майже повністю зруйнованому селі Прибузьке «усім миром» люди будували пожежне депо: «Грантові кошти покривали лише матеріали. Але будівля, в якій планували депо, була сильно пошкоджена. Жителі села працювали разом кілька тижнів. Тепер у депо чергують дві пожежні машини, які вже встигли врятувати село від великої пожежі». 

Пожежне депо у Прибузькому, Фото Олена Горячева

Пожежне депо у Прибузькому, Фото Олена Горячева

Грантові програми – міст до відновлення

Ще до повномасштабного вторгнення слова «грантова програма» чи «проєкт» мали для мешканців Галицинове не лише звучання, а й реальний зміст. Громада брала активну участь у конкурсах та залучала кошти на важливі ініціативи: розвиток шкіл і дитячих садків, облаштування територій, підтримку молодіжних програм. Сьогодні до проєктної діяльності долучаються не лише активісти, а й місцеві підприємці та всі, хто має амбіції та ідеї для розвитку бізнесу. 

 «Після закінчення гострої фази конфлікту, коли ми надаємо людям підтримку грошима, матеріалами, продуктовими наборами, гуманітарні організації переходять до програм економічного відновлення, - пояснює Владислав Топчев, експерт із відновлення засобів для існування IRC (Міжнародний комітет порятунку) в Україні. - Ці програми включають гранти на розвиток підприємництва, домогосподарств, створення нових бізнесів і робочих місць. Люди більше не повинні залежати від гуманітарної допомоги».

Ідея переходу до економічної самостійності збігається зі Стратегією розвитку громади. Як зазначає Топчев, наявність чіткої стратегії - важливий критерій для донорів.

Реклама

«Громада визначає свої пріоритети й звертається до донорів із запитами, наприклад, на відкриття аптеки або фінансування обладнання для жінок, які хочуть шити чи вишивати, - додає Артем Ващиленко, керівник ВГО «Українська Асоціація Центрів Підтримки Бізнесу» (УАЦПБ). - Люди об’єднуються, отримують фінансування і запускають бізнес. Так формується екосистема взаємопідтримки».

Малий бізнес - вектор відновлення громади  

Після закриття Миколаївського глиноземного заводу та інших підприємств, що наповнювали бюджет громади, Галицинове зіткнулося з новою реальністю. Без великих платників податків економічна стабільність громади залежить від розвитку малого бізнесу та самозайнятості.  

Артем Ващиленко зазначає, що вже у 2025 році міжнародні організації 90% грантів спрямовуватимуть на розвиток підприємств, створення нових робочих місць.

«Це те, що нам зараз потрібно, - впевнена заступниця сільського голови Любов Єгорова. - Гранти допомагають підприємцям не лише підтримувати свої родини, але й створювати додаткові робочі місця, розвиваючи економіку громади».  

За її словами, лише завдяки одній з багатьох мікрогрантових програм, які реалізовуються донорами в громаді, було створено 7 нових ФОПів. «Хтось відновив свою діяльність після пошкоджень, а хтось нарешті втілив давню мрію, отримавши стартовий капітал. Це також нові податки до місцевого бюджету», - говорить заступниця сільського голови. 

Проте, як зазначає пані Любов, не всі готові відкривати власний бізнес. Багатьох зупиняє страх перед невідомим, брак досвіду чи впевненість, що їм не під силу вести власну справу і сплачувати податки.  

Історії тих, хто не боїться змін  

Фермер Сергій - приклад того, як можна не лише відновитися після втрат, але й стати рушієм змін. Через обстріли його поля були заміновані, техніка пошкоджена, а працівників бракувало. «Чесно кажучи, руки трохи опустилися. Все розбито. Що робити? – згадує він свої переживання. – На щастя, з’явилася реальна фінансова допомога підприємцям».  

Отримавши грант, Сергій повернувся до роботи: сам сідає за кермо трактора, допомагає сусідам і ділиться порадами щодо написання успішних заявок на гранти. «Гранти об’єднують людей. Ми підказуємо один одному, де шукати цікаві пропозиції, як краще скласти заявку. Інформація доступна всім: і на сайті громади, і на різних ресурсах», – зазначає він.  

Підприємиця Людмила Тютюнник із Прибузького до війни мала два магазини. Але центр села, де розташовувався її бізнес, був майже зруйнований. Один із магазинів перетворився на руїну – залишилося лише дві стіни. Разом із чоловіком Людмила взялася за відновлення іншого приміщення. Розібравши зруйнований другий поверх, вони накрили дах і за грантові кошти придбали нове обладнання. Відновивши торгівлю, жінка не зупинилася. Перемога в конкурсі бізнес-проєктів дала змогу розширити плани.  

Людмила Тютюнник, фото Олена Горячева

«Я хочу створити простір для дітей, - ділиться пані Людмила. - У нас буде попкорн, солодка вата, машинка для мильних бульбашок: усе, щоб діти, яких у селі більше сотні, мали місце для радощів».  

Попри значні руйнування, Людмила вірить у майбутнє села. «Прибузьке на дві третини стерте з лиця землі, і мало хто вірив, що воно відновиться. Але життя триває. І навіть тут, де поки немає школи і садочка, діти матимуть, де збиратися разом», - говорить вона.

Соціальний розвиток: ключ до повернення жителів  

Відновлення шкіл, дитячих садочків та створення комфортних умов для життя – це не просто питання побуту, а необхідність, без якої повернення людей, які змушені були виїхати з громади, може залишитися лише мрією.  

До повномасштабного вторгнення в Галицинівській громаді проживало більше 9 тисяч людей. Сьогодні їхня кількість скоротилася до 6 300 – це лише дві третини довоєнного населення. Власники зруйнованих будинків, отримавши компенсацію, все частіше обирають житло в Миколаєві, Одесі чи навіть Києві, залишаючи рідні місця.  

За результатами комплексного дослідження, проведеного в Галицинівській громаді УАЦПБ, половина опитаних молодих людей замислюються про виїзд з громади. «Війна змусила багатьох покинути домівки, але невизначеність і відсутність перспектив стають причиною, чому люди не поспішають повертатися», - зазначають експерти УАЦПБ.*  

Анжеліка Куровська серед тих, хто не здається. 24-річна активістка робить усе можливе, щоб створити кращі умови для однолітків. Вона є авторкою і учасницею численних соціальних проєктів. «В Прибузькому хлопці і дівчата з громадської організації «Блискавка» в розбитому будинку коштом гранту зробили антикафе, де люди різного віку можуть відпочити і психологічно розвантажитись», - розказує Анжеліка. 

Приміщення антикафе. Було / Стало. Фото Олена Горячева

Влітку в Галицинове за ініціативою молоді робили паркову зону. Люди саджали дерева і квіти. Місцеві підприємці зробили лавки, гойдалки і тротуарну плитку.  Коштом соціальних грантів розвивається і покращується Інклюзивно-ресурсний центр Галицинівської сільської ради, в селі Лупареве  облаштовують центр здоров’я та відпочинку, в селі Українка створюють молодіжний центр. «Зараз люди більш залучені, більш активі. Бо реалізувати всі ці проєкти коштом бюджету громади нереально через обмежене фінансування», - говорить Любов Єгорова.

Паркова зона в Галициновому, фото Олена Горячева

Паркова зона в Галициновому, фото Олена Горячева

Центр здоров'я і відпочинку в Лупареве, фото Олена Горячева

Центр здоров'я і відпочинку в Лупареве, фото Олена Горячева

Ці приклади доводять, що саме спільні зусилля допомагають громаді не лише вижити, а й розвиватися. Випробування війною показали, що спільна робота може відновити зруйноване, підтримати тих, хто цього найбільше потребує, та будувати майбутнє. А ще спільні проєкти сприяють соціальній згуртованості. Дані загальноукраїнського опитування «Реінтеграція та соціальна згуртованість», проведеного Школою політичної аналітики НаУКМА, засвідчили високий рівень соціальної згуртованості та довіри в українському суспільстві. Так, наприклад, рекордні 95% опитаних українців вважають, що зараз важливо допомагати один одному.

А згідно аналізу індексу reSCORE 2023, Миколаївщина серед областей, де спостерігається значне зміцнення Відчуття громадянського обов’язку. 

Водночас, для повноцінної згуртованості потрібні не лише спільні дії, але й взаємна повага, довіра та солідарність. Лише через такі цінності можна збудувати середовище, де кожен відчуває свою важливість. У Галицинівській громаді цей шлях розпочато, але попереду ще багато роботи, щоб перетворити її на приклад для інших регіонів. Чому б ні?

Комплексне дослідження стану та потреб Галицинівскої сільської громади було проведено ВГО «Українська Асоціація Центрів Підтримки Бізнесу» в липні-серпні 2024 року методами фокус-груп, індивідуальних інтерв’ю з ключовими інформаторами, онлайн-опитування. Загалом до дослідження було залучено 101 жителя громади. 

Опитування проведено з 21 вересня по 10 жовтня 2024 року серед громадян України віком від 18 років в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій, а також територій, де на момент опитування був відсутній український мобільний зв’язок. Загалом було опитано 2010 респондентів методом СATI (Computer Assisted Telephone Interviewing – телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера).

Олена Горячева для МикВісті