Повернемо забутих куланів: як ревайлдинг допоможе відновити заповідні степи півдня

Для того, щоб українська природа оговталася від війни, знадобляться десятиріччя. Такі прогнози сьогодні дають екологи. Однак як саме відбуватиметься процес відновлення – вже дещо складніше питання. Загалом, природа здатна робити це самостійно, але допомогти їй у цьому може ревайлдинг. У звичному розумінні це слово означає «відновлення», але цей процес є дещо глибшим. Насамперед через те, що до нього долучається людина, яка допомагає природі пришвидшити її самовідновлення. Власне, такий досвід Україна набула ще до війни.

Ми розповідаємо, як організації Rewilding Ukraine вже багато років вдається відновлювати заповідну природу Одеської області та чи буде такий досвід корисний у відновленні природи Кінбурнської коси після її деокупації.

ПОВЕРНУТИ ПРИРОДІ ТЕ, ЩО ЇЙ НАЛЕЖАЛО 

Сьогодні громадська організація Rewilding Ukraine займається відродженням Тарутинського степу в Одеській області. Після Другої світової війни ця територія була військовим полігоном, сліди якого зберігає досі. «Ви побачите їх відразу. Це колись був танковий полігон, там тренувалася артилерія. Є вирви від снарядів, дуже багато металу», – каже виконавчий директор Rewilding Ukraine Михайло Нестеренко.

Може здатися, що таке минуле степу мало би негативно позначитися  на його сьогоденні – але це не так, каже директор Rewilding Ukraine. Адже полігон є закритою територією,  тому природа у таких місцях зберігається краще. 

«На степових ділянках, де тривали армійські навчання, рослинність не була переорана. Саме тому вони мають цінність. Навіть НАТО це усвідомлює – багато територій, де відбуваються навчання, є природоохоронними. І Тарутинський степ залишився дуже добре збереженим», – пояснив Михайло Нестеренко.

Щоправда, на користь військове минуле Тарутинського степу пішло для флори. Однак дещо інша доля тваринного світу степу, адже без втручання людини тут мали б пастися стада диких травоїдних тварин: куланів, сайгаків і оленів. Усі ці види зникли зі степу через полювання.

ЧОМУ ПОВЕРНЕННЯ ТВАРИН – ЦЕ ВАЖЛИВО?

Тому спеціалісти Rewilding Ukraine взялися за повернення тварин до Тарутинського степу. Головне правило – оселяти тільки ті види, що раніше жили у цій природі: ланей, куланів, хом'яків, бабаків. Передбачається, що повернення до місцевості притаманних їй тварин сприятиме відновленню. адже вони виконують дуже важливу природну роль – є архітекторами ландшафтів, пояснює Михайло Нестеренко. До прикладу: зі збільшенням кількості куланів у степу зростатиме їх вплив на місцеве біорізноманіття та харчові ланцюги. Їх випас дозволить утримувати траву в степу короткою, а це принесе користь таким тваринам як ховрах і степовий бабак, а також зменшить ризик природних пожеж.

«Ми повертаємо крупних тварин, які й підтримують ландшафт. Наприклад в 1990-х роках були майже повністю знищені олені у дельті Дунаю, і через це відбулося катастрофічне знищення луків. Виявилося, що луки підтримують великі травоїдні. А немає луків - нема і птахів, які там колись мешкали. Відбувається такий каскадний ефект. Тож зараз ми повертаємо тварин до степу і спостерігаємо, як їх присутність впливає на степ», – розповів Михайло Нестеренко.

Напередодні війни у Тарутинський степ заселили групу з 20 куланів. До цього вони майже два роки перебували в акліматизаційному вольєрі, а коли їх випустили у дику природу –швидко адаптувалися: перезимували на волі без втручання та підтримки людини. Тварин привезли у степ із біосферного заповідника «Асканія Нова». До окупації він активно співпрацював з Rewilding Ukraine, а зараз його спеціалісти допомагають з організацією з відновлення природи Одеської області, зокрема у  моніторингу адаптації заселених тварин. 

«Випуск куланів у дику природу степу – це експеримент. Перша за довгі роки спроба повернути тварин на волю, на ділянки степу, не обмежені парканами та іншими перешкодами. До сьогодні в Україні в наближених до природних умовах кулани мешкали на косі Бирючий острів, на великих огороджених ділянках степу в заповіднику «Асканія-Нова» та у природному парку «Беремицьке». Тож ми не знали, як кулани поводитимуть себе на волі. Тому обрали рейнджерів з місцевих жителів, які мають наглядати за тваринами та, за можливості, зменшувати загрози для них», – розповідає Михайло Нестеренко.

Водночас Rewilding Ukraine співпрацює з зоопарками Одеси, Києва та екопарком на Харківщині. Завдяки цьому жителями степу також стала група з 15 хом’яків, занесених у Червону книгу України. Це відбулося у межах програми реінтродукції виду в регіоні – проєкту, що реалізує Rewilding Ukraine у співпраці з Київським зоопарком та природно-етнографічним парком «Тарутинський степ». Норні тварини мають важливе значення для степу -  допомагають розсіювати насіння, а їхні нори створюють середовище для існування багатьох інших видів диких тварин і підвищують родючість ґрунту, кажуть в Rewilding Ukraine.

Загалом працювати з українськими колегами набагато простіше, каже виконавчий директор Rewilding Ukraine Михайло Нестеренко. Насамперед тому що привозити тварин з-за кордону важко. 

«Дуже складні ветеринарні умови, треба впроваджувати для тварин тривалий карантин. Так ми везли коней з Латвії, і це був дуже важкий процес. Тварини знаходилися у вантажівках, і ми дуже хвилювалися за їх стан. Намагаємося не перевозити на дуже великі відстані. Краще їх брати тут», – пояснив він.

А ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВІДНОВЛЕННЯ ВДАЛОСЯ? 

Після того, як тварини прибувають, вони певний час знаходяться у акліматизаційних вольєрах, а після їх заселяють у степ. Далі спеціалісти організації стежать за процесом адаптації: особисто у степу,  завдяки сформованим з місцевого населення загонам рейнджерів, за допомогою GPS-трекерів, вбудованих в ошийники тварин. Надалі організація планує використовувати для цього ще камери та фотопаски. 

«Це не дуже просто і дуже недешево. Але потроху знаходимо і розгортаємо таку систему моніторингу в Тарутинському степу. Ми вже дещо спробували. Наприклад, акустичний моніторинг кажанів та дрібних ссавців в Тарутино. Так знайшли нові види, яких зоологи раніше не знаходили», – пояснив виконавчий директор Rewilding Ukraine.

Тварини добре адаптуються у природі, кажуть в Rewilding Ukraine. Наприклад, нещодавно там відбувся «бебібум» куланів – народилося аж 5 малюків. Троє з’явилися  в дикій природі і двоє – в акліматизаційному вольєрі. 

А під час проведення обліку птахів та ссавців навесні 2023 року фахівці зафіксували лише на чотирьох кілометрах маршруту у Тарутинському степу п’ять зайців, лисицю, кота лісового та двох косуль. «Такої щільності крупних ссавців ми давно не спостерігали на цій території», – кажуть вони.

Фінансують роботу Rewilding Ukraine з відновлення природи півдня міжнародні партнери. Зараз організації допомагає Кембриджський університет за програмою «Ландшафти під загрозою». Водночас Rewilding Ukraine є учасником LIFE – програми Європейського Союзу зі збереження природи.

ЯКИМ ЩЕ ТЕРИТОРІЯМ ПІВДНЯ ЗНАДОБИТЬСЯ ВІДНОВЛЕННЯ? 

Досвід відновлення Тарутинського степу може стати у нагоді Кінбурнській косі. Ця заповідна зона вже майже два роки окупована російськими військами: наразі вона замінована, її територію обстрілюють, там час від час спалахують пожежі. Однак говорити напевно, у якому стані зараз там флора та фауна – важко. Це стане зрозумілим лише після деокупації коси та обстеження цієї заповідної території спеціалістами.

За час окупації на Кінбурнській косі вигоріло щонайменше 6,5 тисячі гектарів Національного природного парку «Білобережжя Святослава»: це лісові масиви, степові зони, плавневі системи, низинні рослини. Деякі зони заповідної території були повторно уражені пʼять разів, повідомив заступник директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава» Павло Холодняк.

«За всі свої роки ці землі такого ще не бачили. Постраждав не тільки нацпарк, а уся лівобережна частина. Це загалом погіршення усього тамтешнього біорозмаїття», – каже він. 

Сьогодні тварини існувати там не можуть, переконаний Павло Холодняк. Однак у майбутньому  відновити Кінбурнську косу можливо. Після деокупації природі насамперед потрібно буде дати відпочити. 

«Наприклад, лісовим масивам потрібно, щоб коренева система, яка була вражена, теж відпочила. Щоб перегнила і залишила під собою вже здоровий грунт. Але цю територію будуть дуже довго розміновувати. І під час цього природа встигне відпочити після усіх жахливих подій. Потім вже буде проведено експертний аналіз та натурне обстеження», – пояснив Павло Холодняк.

У відродження Кінбурнської коси після деокупації вірить і виконавчий директор Rewilding Ukraine: «Природа дуже швидко відновлюється, але це потребує зусиль. Ми не знаємо, що там зараз відбувається і наскільки вражено природний комплекс. Але якщо деокупація відбудеться більш-менш швидко, то природа використає свій дуже великий потенціал для відновлення».

Важко порівнювати досвід Тарутинського степу з тим, що сьогодні відбувається на Кінбурнській косі. Адже розміщення військового полігону значно відрізняється від місця, де наразі ще триває активна війна. Однак ігнорувати досвід Rewilding Ukraine – неможливо, оскільки він може допомогти дещо пришвидшити процес відновлення природи коси. Наприклад, збільшити популяцію диких коней, які сьогодні страждають від дій окупантів.

Бойченко Юлія, «НикВести»

Цей матеріал є частиною спецпроєкту про відновлення України. Проєкт реалізовано ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.