«Людям потрібні їхні поля»: інтерв’ю з іноземними саперами, які розміновують Миколаївщину

Залишки нерозірваного снаряду. Фото: Кевін Райсон

Україна сьогодні вважається найзамінованішою країною світу. Вона встановила світовий рекорд за кількістю замінованих територій та обігнала колишніх лідерів — Афганістан та Сирію. Темпи розмінування сьогодні не відповідають площі потенційно небезпечних територій. Крім того, в Україні є нестача фахівців з розмінування. 

Говорячи про Миколаївську область варто зазначити, що останнім часом темпи розмінування області уповільнилися, зокрема через мобілізацію фахівців з розмінування та складність ділянок.  У звʼязку з цим, до розмінування Миколаївщини долучається все більше гуманітарних організацій, у тому числі іноземні компанії.

«НикВести» поспілкувалися з представниками організації «Sunflower Project», яка займається гуманітарним розмінуванням та дізналися про результати їхньої роботи на Миколаївщині

В першу чергу «Sunflower Project» — гуманітарна місія, яка допомагає українцям, що постраждали під час повномасштабної війни продуктовими наборами, технікою та іншими необхідними для життя речами. Загалом організація працює в Україні з початку повномасштабного вторгнення, але саме розмінуванням почала займатися нещодавно.

Кевін Райсон — директор організації та його напарник Харлі Вайтхед розповіли нам, що штовхнуло вирушити на Миколаївщину та почати свою роботу як демінерів. Вони поділилася, як організація, яка доставляла в Україну гуманітарну допомогу почала розміновувати миколаївські поля.

Директор організації Кевін Райсон

Демінер Харлі Вайтхед

— Скільки часу ви працюєте у Миколаївській області та у яких напрямках?

Кевін: «Sunflower Project» діє в Україні з самого початку російського вторгнення у лютому 2022 року. Насамперед, ми привозимо товари із Заходу в Україну. Доставляємо на передову, у села. Це допомога армії, солдатам, медикам. Ми продовжуємо це робити і надалі. Але минулого року, коли звільнили Південь, ми почали намагались розібратись, як розпочати розмінування. Як почати допомагати з цим. А все тому, що наш хороший друг з Благодатного (село у Миколаївській області, — прим.) натрапив на міну трактором і підірвався.

— Тобто ви займаєтеся не лише розмінуванням, а й доставляєте гуманітарну допомогу?

Кевін: Так. Ми маленька організація, що продовжує забезпечувати людей гуманітарною допомогою, коли ми маємо гроші на це. Ми з Харлі займаємось розвідкою та розмінуванням у Благодатному достатньо довго, приблизно рік. Нашими вміннями ми доповнюємо один одного. Я керую дронами.  В мене є програма, яка за допомогою дрона досліджує територію та автоматично показує мені, де знаходить міни. Тож я займаюсь геодезією на околицях Благодатного. Я йду до Харлі, ми зчитуємо цю інформацію та починаємо працювати, намагаючись розчистити поля.

Кевін Райсон досліджує територію перед розмінуванням

— Скільки вибухонебезпечних предметів ви знайшли у Миколаївській області за час Вашої роботи?

Харлі: Зараз ми, як команда, з червня минулого року вилучили понад 10 тисяч мін.

— Якщо ви працюєте переважно у Благодатному, що можете розповісти про вашу роботу, кількість ВНП?

Харлі: Я знаю кількість на одному полі, тому що воно було одним з найперших для нас. За допомогою дрона ми дослідили лише частину цього поля, там було більше 30 протитанкових мін, і не знаю скільки було знайдено менших мін. Але проблема Благодатного не лише в мінах. Окрім мін, там ще багато боєприпасів, які не здетонували, мінометні, артилерійські, ракети, також є міни-пастки. Знаєте що це? Це як розтяжка. 

Кевін Райсон біля знайденої міни на одному з полів Миколаївщини

— Чи ви співпрацюєте з українськими організаціями та ДСНС?

Кевін: Навесні ми їхали в Благодатне, щоб доставити гуманітарну допомогу. Там працювали ДСНС, і коли ми поверталися назад, вони нас зупинили. Сапери сказали, що там велика кількість нерозірваних боєприпасів, мінометні снаряди, ракети, міни, а вони не мали ресурсів, щоб перемістити всі ці вибухонебезпечні предмети. Вони запитали нас, чи можемо ми помістити їх у свою вантажівку та відвезти до ЗСУ. Отже ми транспортували боєприпаси для них.

— То ви не займаєтеся ліквідацією боєприпасів, ви обстежуєте території та даєте координати ДСНС?

Кевін: Так, ми завжди віддавали їм усе, що знаходили.

— А хто фінансує всю цю роботу в Миколаєві?

Кевін: Це все з допомогою волонтерів, благодійних внесків та донатів.

— Чи займаєтеся ви інформуванням населення про мінну небезпеку?

Кевін: Так, але інформувати людей про мінну небезпеку було важко. Це селяни, це їхній дім, і їм потрібно працювати, орати свої поля, відновлювати свої будинки. І в цей момент вони були оточені мінами та боєприпасами так довго, що у них багато часу не було відчуття безпеки. І тому ми намагалися допомогти їм зрозуміти, що вони повинні бути дуже обережними з цими речами. Іноді вони так поспішають повернутися до своєї роботи та відновити свої домівки, хочуть зробити усе власними силами, але не думають про свою безпеку. Отже, ми намагаємося якось поєднати це з освітою громади, а також з роботою, яку виконуємо самі.

Харлі: Бачите, проблема людей полягає в тому, що люди зараз у відчаї. Людям потрібні їхні поля, земля. Фермери два роки не вирощували жодного врожаю. Вони не можуть більше чекати. Отже, люди зараз або намагаються зробити це самостійно. Або вони платять іншим саперам, щоб вони приходили і робили це, або вони не мають жодного доходу. Це важке становище. Отже, ось чому ми приходимо, намагаємося гарантувати, що все робиться безпечно, і люди можуть жити в безпеці.

— Звідки ви берете інформацію, чи сприяють вашій роботі місцеві мешканці?

Реклама

Кевін: Був випадок, як один хлопець, наприклад, він знайшов у своєму підвалі дві великі протипіхотні міни. Вони просто лежали в його підвалі. Він повернувся додому, він зателефонував нам, ми зателефонували в ДСНС. ДСНС приїхали та забрали міни. Тож інколи це працює таким чином, хоча більшість часу я багато їжджу навколо, оглядаю в бінокль і розмовляю з місцевими фермерами, людьми у селі. Я створюю карти з усієї цієї інформації, яку я отримую, і тоді моїм наступним кроком буде взяти мої дрони та обрати поле, яке здається найбезпечнішим. І звідти я керую своїми дронами, роблю ці дослідження, вставляю їх у програмне забезпечення та роблю звіт. Після цього я дзвоню Харлі, тоді починається наступний крок — зачищення.

— Чи були у вас в роботі ситуації, які на пряму загрожували вашому життю?

Харлі: Ми маємо певну процедуру виконання завдань. Якщо робити усе правильно, то все достатньо безпечно, але якщо ми бачимо щось нестабільне, то підриваємо це на місці, навіть не намагаючись перемістити.

— З яким обладнанням ви працюєте?

Харлі: Ми використовуємо дрони DZM. А так в основному ми використовуємо загальне обладнання для розмінування: системи маркування, щоб ми могли позначати безпечні смуги, а також мінні детектори, оскільки на землі багато і звичайного металу . Якщо у вас є міношукач, коли ви вперше його вмикаєте, ви повинні відкалібрувати його, щоб він зчитував усе правильно. Калібрування полягає в тому, щоб помахати міношукачем на землю там, де немає металу, а потім він наче калібрується відповідно до складу ґрунту, але ґрунт настільки забруднений металом, що зазвичай вам доводиться просто махати ним у повітрі. Саме для того, щоб відкалібрувати його, ми повинні піти з робочої зони та знайти яму для тестування. Також ми завжди вдягаємо захисний одяг, це шоломи та жилети.

Підготовка до роботи з розмінування

— Це ваш перший досвід, чи можливо ви працювали раніше в іншій країні?

Кевін: З розмінуванням? Для мене все це було повністю натхненно Благодатним і моїми друзями. Раніше я працював у Міністерстві оборони в Америці як дослідник, я розробляв системи для таких речей, але ніколи не працював в полі. Тож в цій роботі я півтора-два роки, це нове для мене.

Харлі: А я навчався в Косово в Чорногорії, а потім приїхав в Україну для роботи.

— Як довго ви плануєте працювати в Миколаєві?

Кевін: Це мій дім, я живу тут, моя дівчина з одного із сіл, які були знищені росіянами. Для мене це дуже особисте, я маю намір залишитись тут назавжди.

Харлі: Я живу в Україні, але іноді повертаюсь у Британію, живу на дві країни. Для мене це довгостроковий проект, який триватиме протягом усього мого життя. Для мене найголовніше, щоб люди були забезпечені усім необхідним, були якісно підготовлені, мали усе належне обладнання та відповідну освіту, особливо, коли справа доходить до мін та мінної безпеки, я думаю ви розумієте.

Як триває розмінування Миколаївщини? 

Нещодавно в Україні оновили план пріоритетного розмінування країни. Згідно ньому, в першочерговому розмінуванню підлягають понад 512 тисяч гектарів земель сільськогосподарського призначення, я яких 44 тисячі гектарів — на Миколаївщині.

Станом на грудень 2023 року заміновано 30% території Миколаївської області. Загалом — це 754 тисячі гектарів землі. 

Водночас в області працюють над розмінуванням. До прикладу, станом на жовтень 2023 року на Миколаївщині розміновано 13 тисяч 40 гектарів, зокрема 9 тисяч 25 гектарів земель сільськогосподарського призначення.

Автор проєкту «Світ навиворіт.Україна» Дмитро Комаров побував на замінованих територіях Миколаївщини та показав роботу місцевих саперів. «НикВести» також розповідали про фермера з Киселівки, який намагається самотужки розмінувати свої поля.

У Баштанському районі Миколаївської області, частина якого знаходилася під окупацією, залишаються замінованими близько 30-35 тисяч гектарів земель. А у селі Максимівка Первомайської громади Миколаївської області місцеві живуть з нездетонованим снарядом під фундаментом будинку.

Загалом у Максимівці наразі критична ситуація з розмінуванням. Через рік після звільнення від російських окупантів село вдалося розмінувати усього на 40%.

Читайте також статтю «НикВести» «Потрібні десятиріччя: Як триває процес розмінування Миколаївської області».

Відомо, що компанія «Demining of Ukraine» розробила установку, яка спроможна впродовж трьох місяців розмінувати Миколаївську область.

Також підрозділи Корпусу демінерів вже працюють у Миколаївській, Херсонській та Харківській областях.