«Хвилька» оживила архівні листи жителів Миколаївщини, яких понад 80 років тому нацисти вивезли з України

«Хвилька» оживила архівні листи жителів Миколаївщини. Фото: Державний архів Миколаївської області

Штучний інтелект «Хвилька» разом із Державним архівом Миколаївської області оживили листи жителів Миколаївської області, яких під час Другої світової війни вивезли до нацистської Німеччини.

«МикВісті» наводять уривки з листів жителів трьох районів Миколаївщини, насильно переміщених з 1940-х роках.

«Основу публікацій становлять документи з колекції «Листи радянських громадян із нацистської неволі» (фонд № Р-2871, опис № 1, за 1941-1945 роки), що зберігаються у Державному архіві Миколаївської області. Ці матеріали є унікальними свідченнями особистих історій, пережитих у роки війни», — йдеться на сторінці Державного архіву.

Реклама

Серед опублікованих — лист Марії Дворецької, мешканки Березнегуватського району, написаний з Німеччини 15 серпня 1943 року. У ньому вона звертається до матері й розповідає їй, що жива і здорова, дякує за отриману листівку та зізнається, наскільки важливою для неї була звістка з дому:

«Як глянула на стіл, лежить откритка, то я її як хватила в руки, як наче ріднесеньку мамочку побачила. Ох, мамочко, моя ріднесенька, коли я діждусь тієї минуточки щасливої, що очі мої будуть сухі. Ох, мамочко, моя ріднесенька, як я хочу дуже вас побачити і голосок хоч за сто кілометрів почути, і то я була би рада. Тоді хоч би і вмирать».

Марія працює на фабриці, живе «в домі, а не в лагері». Згадує про кавуни й дині вдома, просить матір надіслати фото рідних і пише про постійну тугу за родиною:

«Мамочко, я дуже вам дякую, що ви мене присоглашаєте кавунів та динь їсти. Мамочко, хочу, щоб кума вислала фото від Колі і Люби, і щоб ви, мамочко, сіли між ними. Хочу одним оком побачити, мамочко».

Лист Ольги Гедієнко з Єланецького району від 17 вересня 1943 року. Фото: скиншот з YouTube «Хвилька АІ Асистент»

У листі Ольги Гедієнко з Єланецького району від 17 вересня 1943 року жінка розповідає про своє перебування в городському госпіталі. Вона повідомляє, що понад місяць не може ходити через травму ноги після падіння з дерева:

«У мене болить права нога, у ступні на згибі — дуже велика рана, що я вже більше місяця не встаю. Рвали груші і я впала з дерева. Мамочко, робили операцію мені. Зараз уже хорошо, не плачте і не журіться за мною. Посилаю фото на пам'ять своїй рідній мамочці від доці Олі під час у лазареті».

Ще один лист від 13 вересня 1943 року, написаний Іваном Розмиренцем, який просить своїх рідних якнайшвидше відповісти, аби знати, що звістка дійшла:

«Якщо получите цю откритку, то дайте мені скоріше відповідь, щоб я знав, що ви одержали откритку, і щоб я не думав, що вона не дійшла до ваших рук».

Лист від 13 вересня 1943 року. Фото: Державний архів Миколаївської області

Лист від 13 вересня 1943 року. Фото: Державний архів Миколаївської області

Автор листа - Іван Розмиренець, житель Вознесенського району. Фото: Державний архів Миколаївської області

Автор дякує за посилки й передає «гарячий привіт усім рідним».

Надія Дречко, мешканка Баштанського району. Фото: скриншот з YouTube «Хвилька АІ Асистент»

Деякі вивезені, як от Надія Дречко, мешканка Баштанського району, в 1943 році писала рідним, що через тяжкі роботи погіршилося її становище:

«Я вам писала, що мені хорошо було, але зараз похудшало. Не знаю чому. Чи тому, що тепер нас більше у лагері. Було 40 дівчат, а тепер 150. Хлопців було 600, а тепер 700. Я вам писала, що купила туфлі, але вони на мене не годились. Я їх продала. Я получила від вас вісім посилок. Я зараз дуже переживаю за Гришу, щоб його не забрали у Німеччину. Я майже кожного дня думаю за нього. Я тепер переписуюсь із Гапоновою Вірою».

У Державному архіві наголошують, що такі документи — це голоси людей, які пережили війну й залишили нам не тільки факти, а й емоції, пам'ять і силу духу.

Нагадаємо, що державний архів збереже 146 сюжетів «МикВісті» про війну та життя громад.