«Хвилька» оживила архівні листи жителів Миколаївщини, яких понад 80 років тому нацисти вивезли з України
- Новини Миколаєва
-
•
- Кристина Леонова
-
•
-
12:30, 01 травня, 2026
Штучний інтелект «Хвилька» разом із Державним архівом Миколаївської області оживили листи жителів Миколаївської області, яких під час Другої світової війни вивезли до нацистської Німеччини.
«МикВісті» наводять уривки з листів жителів трьох районів Миколаївщини, насильно переміщених з 1940-х роках.
«Основу публікацій становлять документи з колекції «Листи радянських громадян із нацистської неволі» (фонд № Р-2871, опис № 1, за 1941-1945 роки), що зберігаються у Державному архіві Миколаївської області. Ці матеріали є унікальними свідченнями особистих історій, пережитих у роки війни», — йдеться на сторінці Державного архіву.
Серед опублікованих — лист Марії Дворецької, мешканки Березнегуватського району, написаний з Німеччини 15 серпня 1943 року. У ньому вона звертається до матері й розповідає їй, що жива і здорова, дякує за отриману листівку та зізнається, наскільки важливою для неї була звістка з дому:
«Як глянула на стіл, лежить откритка, то я її як хватила в руки, як наче ріднесеньку мамочку побачила. Ох, мамочко, моя ріднесенька, коли я діждусь тієї минуточки щасливої, що очі мої будуть сухі. Ох, мамочко, моя ріднесенька, як я хочу дуже вас побачити і голосок хоч за сто кілометрів почути, і то я була би рада. Тоді хоч би і вмирать».
Марія працює на фабриці, живе «в домі, а не в лагері». Згадує про кавуни й дині вдома, просить матір надіслати фото рідних і пише про постійну тугу за родиною:
«Мамочко, я дуже вам дякую, що ви мене присоглашаєте кавунів та динь їсти. Мамочко, хочу, щоб кума вислала фото від Колі і Люби, і щоб ви, мамочко, сіли між ними. Хочу одним оком побачити, мамочко».
Лист Ольги Гедієнко з Єланецького району від 17 вересня 1943 року. Фото: скиншот з YouTube «Хвилька АІ Асистент»У листі Ольги Гедієнко з Єланецького району від 17 вересня 1943 року жінка розповідає про своє перебування в городському госпіталі. Вона повідомляє, що понад місяць не може ходити через травму ноги після падіння з дерева:
«У мене болить права нога, у ступні на згибі — дуже велика рана, що я вже більше місяця не встаю. Рвали груші і я впала з дерева. Мамочко, робили операцію мені. Зараз уже хорошо, не плачте і не журіться за мною. Посилаю фото на пам'ять своїй рідній мамочці від доці Олі під час у лазареті».
Ще один лист від 13 вересня 1943 року, написаний Іваном Розмиренцем, який просить своїх рідних якнайшвидше відповісти, аби знати, що звістка дійшла:
«Якщо получите цю откритку, то дайте мені скоріше відповідь, щоб я знав, що ви одержали откритку, і щоб я не думав, що вона не дійшла до ваших рук».
Автор дякує за посилки й передає «гарячий привіт усім рідним».
Деякі вивезені, як от Надія Дречко, мешканка Баштанського району, в 1943 році писала рідним, що через тяжкі роботи погіршилося її становище:
«Я вам писала, що мені хорошо було, але зараз похудшало. Не знаю чому. Чи тому, що тепер нас більше у лагері. Було 40 дівчат, а тепер 150. Хлопців було 600, а тепер 700. Я вам писала, що купила туфлі, але вони на мене не годились. Я їх продала. Я получила від вас вісім посилок. Я зараз дуже переживаю за Гришу, щоб його не забрали у Німеччину. Я майже кожного дня думаю за нього. Я тепер переписуюсь із Гапоновою Вірою».
У Державному архіві наголошують, що такі документи — це голоси людей, які пережили війну й залишили нам не тільки факти, а й емоції, пам'ять і силу духу.
Нагадаємо, що державний архів збереже 146 сюжетів «МикВісті» про війну та життя громад.




