Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що його країна та Азербайджан домовилися про визнання територіальної цілісності один одного.
Про це він сказав під час зустрічі з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим у Москві, цитує російський пропагандистський ресурс «ТАСС».
Алієв зазначив, що Азербайджан не має територіальних претензій до Вірменії. Він додав, що «є можливість» виходу на мирну угоду Баку та Єревана, враховуючи, що Вірменія визнала Карабах частиною Азербайджану, цитує пропагандистський ресурс «РИА Новости».
Вірменський прем'єр наголосив, що Єреван готовий розблокувати всі транспортні та економічні комунікації у регіоні за умови збереження суверенітету та юрисдикції тих країн, територією яких вони проходять. Так він прокоментував слова президента Азербайджану про коридор через територію Вірменії, який, за планами Баку, має поєднати основну частину Азербайджану з Нахічеванською автономною республікою.
Конфлікт між Азербайджаном та Вірменією розпочався через Нагірний Карабах у 1988 році, коли населена переважно вірменами Нагірно-Карабахська автономна область заявила про вихід з Азербайджанської РСР. У травні 1994 року сторони досягли режиму припинення вогню, і донині під егідою Мінської групи ОБСЄ та за співголови Франції, Росії та США ведуться поки що безуспішні переговори про мирне врегулювання.
Чергове загострення ситуації у Нагірному Карабаху розпочалося на початку квітня 2016 року. Сторони конфлікту звинувачували одна одну в обстрілі по всій лінії фронту.
27 вересня 2020 року Азербайджан розпочав повітряну та ракетну атаку у напрямку Нагірного Карабаху, поклавши відповідальність за початок бойових дій на збройні сили Вірменії. Азербайджан у конфлікті підтримала Туреччина, яка направила до зони бойових дій сирійських найманців, про що неодноразово повідомлялося у західних засобах масової інформації. Сам Ердоган цю інформацію заперечував. Загострення перейшло у стадію війни, яка протривала 44 дні. Відповідно до заяви про припинення вогню від 9—10 листопада 2020 року, Азербайджан отримав під контроль 40% території, включаючи місто Шуша (Шуші), зробивши невизнану Нагірно-Карабахську Республіку (Арцах) анклавом. Згідно з договором, Баку відійшли Агдамський, Кельбаджарський та Лачинський райони.
Глава уряду Вірменії Нікол Пашинян заявив, що погодився на перемир'я з Азербайджаном у Нагірному Карабаху, щоб уникнути загибелі тисяч вірменських військових. Після чого в Єревані звинуватили Пашиняна у зраді, закликаючи його залишити посаду.
Однак парламент Вірменії не зміг проголосувати питання про відставку прем'єр-міністра Нікола Пашиняна через відсутність кворуму для проведення засідання.
У серпні 2022 року повідомлялось, що у конфлікті за регіон Нагірного Карабаху між Вірменією та Азербайджаном новий етап загострення.
В вересні 2022 року сторони звинуватили одне одного в провокаціях та обстрілах.
Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що його країна та Азербайджан домовилися про визнання територіальної цілісності один одного.
Про це він сказав під час зустрічі з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим у Москві, цитує російський пропагандистський ресурс «ТАСС».
Алієв зазначив, що Азербайджан не має територіальних претензій до Вірменії. Він додав, що «є можливість» виходу на мирну угоду Баку та Єревана, враховуючи, що Вірменія визнала Карабах частиною Азербайджану, цитує пропагандистський ресурс «РИА Новости».
Вірменський прем'єр наголосив, що Єреван готовий розблокувати всі транспортні та економічні комунікації у регіоні за умови збереження суверенітету та юрисдикції тих країн, територією яких вони проходять. Так він прокоментував слова президента Азербайджану про коридор через територію Вірменії, який, за планами Баку, має поєднати основну частину Азербайджану з Нахічеванською автономною республікою.
Конфлікт між Азербайджаном та Вірменією розпочався через Нагірний Карабах у 1988 році, коли населена переважно вірменами Нагірно-Карабахська автономна область заявила про вихід з Азербайджанської РСР. У травні 1994 року сторони досягли режиму припинення вогню, і донині під егідою Мінської групи ОБСЄ та за співголови Франції, Росії та США ведуться поки що безуспішні переговори про мирне врегулювання.
Чергове загострення ситуації у Нагірному Карабаху розпочалося на початку квітня 2016 року. Сторони конфлікту звинувачували одна одну в обстрілі по всій лінії фронту.
27 вересня 2020 року Азербайджан розпочав повітряну та ракетну атаку у напрямку Нагірного Карабаху, поклавши відповідальність за початок бойових дій на збройні сили Вірменії. Азербайджан у конфлікті підтримала Туреччина, яка направила до зони бойових дій сирійських найманців, про що неодноразово повідомлялося у західних засобах масової інформації. Сам Ердоган цю інформацію заперечував. Загострення перейшло у стадію війни, яка протривала 44 дні. Відповідно до заяви про припинення вогню від 9—10 листопада 2020 року, Азербайджан отримав під контроль 40% території, включаючи місто Шуша (Шуші), зробивши невизнану Нагірно-Карабахську Республіку (Арцах) анклавом. Згідно з договором, Баку відійшли Агдамський, Кельбаджарський та Лачинський райони.
Глава уряду Вірменії Нікол Пашинян заявив, що погодився на перемир'я з Азербайджаном у Нагірному Карабаху, щоб уникнути загибелі тисяч вірменських військових. Після чого в Єревані звинуватили Пашиняна у зраді, закликаючи його залишити посаду.
Однак парламент Вірменії не зміг проголосувати питання про відставку прем'єр-міністра Нікола Пашиняна через відсутність кворуму для проведення засідання.
У серпні 2022 року повідомлялось, що у конфлікті за регіон Нагірного Карабаху між Вірменією та Азербайджаном новий етап загострення.
В вересні 2022 року сторони звинуватили одне одного в провокаціях та обстрілах.
