Кафе «Саме Той» — один з небагатьох закладів, що вже майже два роки продовжує працювати в умовах щоденних обстрілів Очакова. До повномасштабного вторгнення Очаків був невеликим курортом, що приймав тисячі відпочивальників щорічно, сьогодні він «приймає» лише російські снаряди, які щоденно летять у місто. Відстань по воді від міста до окупованої російськими військовими Кінбурнської коси — 5 кілометрів.
Очаківський район — єдиний у Миколаївській області, що залишається частково окупованим протягом двох років великої війни. Береги колись туристичного міста перетворилися на мінне поле, а у Дніпро-Бузькому лимані, що розділяє Очаків та Кінбурнську косу, залишається невідома кількість нерозірваних боєприпасів.
Жителі прифронтового міста сьогодні як ніколи потребують чогось буденного та довоєнного, чим стали зустрічі з друзями в улюбленому кафе. Ми поспілкувалися з власницею закладу харчування «Саме Той» Аллою Завгородньою, яка поділилася своїм досвідом життя та ведення бізнесу в місті на лінії вогню:
— Ми не очікували, що ми будемо такі потрібні, ми думали що війна змінила людей, і їм не до радості чи комфорту. Нехай у нас зараз мало людей, але так хотілося дати їм шматочок мирного життя, можливість зустрітися одне з одним, поговорити у звичній атмосфері, і у мене від цього така радість на душі, ми там, де ми потрібні, — каже Алла Завгородня.
24 лютого 2022 року вона з донькою, як і більшість жителів міста, прокинулися від гучного вибуху — росіяни влучили на територію порту в Очакові. Тоді жінка прийняла рішення їхати з міста: спочатку в Миколаїв, а далі за кордон. Попри від’їзд заклад продовжував працювати, і деякий час персонал безкоштовно годував поліцейських та військових.
— Ми використали усі продукти, що залишалися у нас, і зачинили кафе. Це був кінець березня, — згадує жінка.
В серпні Алла повернулась в Очаків. Вона на той час планувала відкривати заклад у Києві, і уже шукала приміщення для оренди, а додому приїхала забрати деякі речі та обладнання, що залишилося. Але вона не змогла залишити рідне місто, та тому відновила роботу закладу.
— Коли ми приїхали в Очаків, люди нас бачили, і ми, як рідні, бігли один одного обіймати. І були дуже щасливі, люди казали, нарешті приїхали, ми вас так чекали, ви тут дуже потрібні. Ми з донькою поплакали та вирішили залишитися. Увесь персонал розбігся по різних країнах, ми людей брали з вулиці, — розказала Алла.
Зараз кафе Алли Завгородньої працює фактично «в нуль». Жінка каже, що їй вистачає заплатити податки та зарплати персоналу.
— Нам вистачає на харчування, тобто зовсім невеликий плюс. Сказати, що ми шикуємо, що можемо щось собі дозволити купити, я не можу, — зізнається жінка.
Алла Завгородня відчуває свою відповідальність за співробітників і запевняє, що готова працювати та жити в Очакові до завершення війни, у тому числі, тому що таким чином люди мають заробіток.
— Лишити кафе, щоб воно руйнувалося — не вихід, кинути біженців, яких я забезпечила робочими місцями також не вихід, мені шкода людей. Крім того, ми довго годували військових, тому я також не могла закрити кафе. Я в полоні людей, які від мене залежать. Тому поки ми не збираємося нікуди їхати, — сказала Алла.
Дуже сильно на бізнесі відчувається відсутність половини жителів міста. Однак Алла каже: «враховуючи те, як живуть на передовій, у нас все добре».
В Очакові не вистачає робочих рук, і це велика проблема. І хоча у місті частково працює сфера обслуговування та торгівлі, проте основна частина робіт вимагає тяжкої фізичної праці. Через мобілізацію в Очакові, як і загалом в Україні, значно скоротилася кількість цивільних чоловіків, констатує віцемер Очакова Олексій Васьков.
— Щоб якийсь дефіцит був робочих місць, він є, разом з тим є багато вакансій для чоловіків, а їх зараз не вистачає. З одного боку нібито і робочих місць не вистачає, а з іншого боку і працювати нікому, це результат мобілізації, — розповідає Олексій Васьков.
Дійсно, з 14 тисяч людей, що проживали в Очакові до повномасштабної війни, залишилась половина. Багато людей виїхали після удару 9 січня 2023 року, внаслідок якого було пошкоджено більше ніж 5 тисяч будинків.
Постраждало тоді й кафе «Саме Той»: були пошкоджені вікна та двері. З відновленням влада не допомагала.
— Після 9 січня, коли був сильний вибух, в кафе і магазині повело усі вікна та двері, навіть те, що не вилетіло було перекошене. Вдома так само, у нас засклена лоджія теж уся перекошена, її не можна відкрити. Стоїть якось, її ніхто не чіпає. Я не подавалась на допомогу. А що стосується кафе, то сказали, що підприємцям не допомагають. Я викликала поліцію, в кафе вилетіли тоді усі вікна, вони все зафіксували, але сказали, що підприємцям допомагати не будуть, — розказала Алла.
При цьому, міська влада звітує, що допомагає жителям безкоштовними будівельними матеріалами для мінімального ремонту їхніх помешкань.
Однак, в місті, хоч і частково, але вдалось організувати очне навчання дітей. Для цього в одній зі шкіл було облаштовано бомбосховище, в якому є шкільні класи, клас безпеки, їдальня та спортзал.
В закладі Алли Завгородньої також є підвал, тож там можна сховатися під час обстрілів.
— Під час повітряної тривоги ми не зачиняємося. Кафе зачиняємо коли обстрілюють. У нас є підвал, у нас навіть Червоний хрест організовував обід, і у них були іспити на здачу нормативів, готували людей до надання першої допомоги. То вони подивилися спочатку усі наші умови і обрали нас. У нас підвал як бомбосховище. Коли вони у нас зупинялися то була тривога і вони всі спускалися, — розказала нам власниця кав‘ярні.
Підрахувати загальну кількість пошкоджених об’єктів та збитків по громаді сьогодні неможливо. Кінбурнська коса, яка є частиною Очаківської територіальної громади, з початку повномасштабної війни окупована російськими військами та повністю ізольована. Саме звідти ворог щоденно обстрілює Очаків і навколишні села.
Раніше Кінбурнська коса була унікальною заповідною зоною, частиною національного природного парку «Білобережжя Святослава». З року в рік вона приймала тисячі туристів, однак вже як два роки заповідну зону знищують російські окупанти. Регулярні пожежі внаслідок обстрілів та мінування завдали неповоротний удар по екосистемі Кінбурнської коси.
В кафе «Саме Той» на кухні працюють дві біженки з Кінбурнської коси. Там вони втратили все майно.
Російське вторгнення змусило жителів Кінбурнської коси залишити своє житло та шукати прихисток в Очакові, Миколаєві чи за кордоном. За оцінками місцевої влади, на косі залишилось близько 200 жителів, але зв‘язок з ними повністю втрачений.
Читайте інтерв'ю «НикВести» з жителем Кінбурнської коси Євгеном Полтавчуком, який під обстрілами вивозив людей з окупації на власному судні.
У січні 2023 року Очаків почав розробляти план відновлення та розвитку громади. Місцева влада запрошувала мешканців надати свої ідеї щодо майбутнього Очакова. Але, за словами віцемера Олексія Васькова, жителі не проявили активності у цьому опитуванні.
Алла Завгородня брала участь в опитуванні. Вона вірить у відновлення Очакова після війни:
— Моя ідея у тому, щоб відновити історичні будівлі, щоб вони не були в такому занепаді, та приділяти більше уваги дітям. Щоб у місті функціонували спортивні школи, щоб займати дітей і вони не бігали просто так по вулиці.
Ми дослідили звіт за результатами опитування громадськості. Загалом, анкета для жителів громади налічувала 17 питань, зокрема про поточну ситуацію у громаді та ключові проблеми та потреби.
Близько 200 опитуваних запропонували своє оптимістичне бачення майбутнього громади. Серед відповідей:
Загалом в опитуванні взяли участь 805 людей. 92% опитуваних позитивно оцінили перспективи післявоєнного розвитку Очаківської громади, мешканці бачать її «процвітаючою», «квітучою», «успішною», «туристичною».
8% учасників мають негативне бачення з приводу можливостей відновлення. Серед конкретних побажань особливо виділяються «створення робочих місць», «розвиток туристичного потенціалу» та «подолання корупції».
Багато відповідей містян щодо майбутнього Очаківщини ґрунтуються на відновленні туризму. Заступник начальника Миколаївської обласної військової адміністрації (ОВА) Микола Марінов, який до початку повномасштабної війни опікувався питаннями туризму, вважає, що відновлення туристичного потенціалу Очакова — це питання не одного десятиріччя.
— Це дуже складна тема, я думаю нам рано ще про це говорити. Я не хочу бути дуже оптимістичним і налаштовувати людей на роботу, це великі гроші. Це і розмінування пляжів, і розмінування моря, встановлення загороджень. Я не знаю скільки ще років або десятиліть це будуть проводити, — каже він.
За його словами, обговорювати в можливості відновлення туристичного та курортного потенціалу громади можна лише після відходу російських військ, як мінімум, до адміністративного кордону Криму.
— Розмінувати пляжі — це швидко, можна зробити за сезон, розмінувати акваторію можна точково і загородити. Я вважаю, що, грубо кажучи, на такого формату відновлення піде сезон. Тобто беремо окрему ділянку пляжу, розміновуємо, акваторію біля пляжу також розміновуємо і встановлюється загородження, — зазначає Микола Марінов.
Але це не вирішить глобальну проблему туристичного майбутнього для Очаківської громади.
Заступник міського голови Олексій Васьков додає, що влада Очакова поки навіть не уявляє, наскільки забруднено мінами узбережжя лиману, на якому знаходиться місто.
— Щодо розмінування територій, ми поки що не займалися, оскільки у нас немає навіть уявлення наскільки наші береги засмічені, — каже він.
Дослідивши актуальний план відновлення, затверджений місцевою владою, ми визначили, що основними пріоритетами у відновленні та розвитку громади є:
— Головне ж не просто щось відремонтувати чи побудувати, а зробити так, щоб воно було краще та енергоефективніше. Це стосується й енергетики, і переробки сміття, відходів, очищення води, — каже заступник міського голови Очакова Олексій Васьков.
Загалом, сьогодні до плану відновлення та розвитку внесли 40 об’єктів на загальну суму 1,6 мільярда гривень. Серед проектів, які потребують найбільших вкладень:
Заклади освіти:
Також в Очакові мають амбітні плани побудувати відділення стаціонарного догляду за особами, які втратили здатність до самообслуговування. Такий проект де оцінили в 12 мільйонів гривень.
Влада міста хоче використати досвід Нідерландів, де працює реабілітаційний центр, у якому лікуються українські військові. Тож, план відновлення та розвитку громади передбачає будівництво такого реабілітаційного центру. Згідно з документом, вартість такого проекту може бути близько 85 мільйонів гривень.
Але поки громада знаходиться у зоні активних бойових дій, усі плани з відновлення так і залишаться на папері.
Сьогодні не йде мова про капітальну відбудову та великі проекти. Жителі міста поки що навіть не можуть претендувати на допомогу за державною програмою «єВідновлення».
Після вилучення до держбюджету наприкінці минулого року податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), який сплачували військові та правоохоронці, Очаків більше не може проводити жодних робіт з відновлення після прильотів, тому сьогодні в місті лише завершують ремонти, які були розпочаті до втрати податку.
Зазначимо, що дохід від військового ПДФО в Очакові складав 94%, адже історично переважною більшістю населення міста є військовослужбовці. Саме завдяки цьому податку у міста була можливість утримувати комунальні установи та підприємства, виділяти кошти на поточний ремонт пошкоджених будинків та робити укриття.
Час від часу міський голова Очакова, Сергій Бичков, відвідує різні європейські міста, з якими укладає угоди про співпрацю. Формально місто співпрацює з Нідерландами, Іспанією та Францією.
Наприклад, 18 квітня минулого року в Києві представники Очаківської міської ради, Асоціації міст України та Королівства Нідерландів підписали тристоронню угоду про співробітництво. Пізніше були укладені угоди з нідерландським містом Дорн та іспанським містом Гандія щодо співпраці у сферах туризму і спорту.
Іспанські партнери зобов'язалися ділитися своїм досвідом у розвитку туристичної галузі, розвитку пляжних зон, портової інфраструктури та пасажирських перевезень водним транспортом. Однак до завершення бойових дій в Україні такі пропозиції залишаються на рівні намірів.
У грудні Асоціація нідерландських муніципалітетів (VNG), що займається проектом відновлення громади виділила на допомогу Очакову 100 тисяч євро грантової допомоги на актуальні потреби міста. Міська влада вирішила витратити кошти на бульдозер для розчищення завалів.
Після завершення повномасштабної війни його планують використовувати для впорядкування берегів після розмінування.
Отже, сьогодні ключова передумова для початку відновлення Очакова — виведення міста з зони бойових дій, відповідно відступ російської армії з Кінбурнської коси та припинення вогню. Лише за цієї умови іноземні партнери, зокрема Нідерланди, готові підтримувати місто у питаннях відбудови, а мешканці Очакова зможуть отримати компенсації в рамках програми «єВідновлення» та почати процес відбудови свого житла.
Олена Козубовська, Катерина Середа
Медіаситуація на Миколаївщині: Суди, доступ та відмова спілкуватись з журналістами
Катерина Середа
|
|
Кафе «Саме Той» — один з небагатьох закладів, що вже майже два роки продовжує працювати в умовах щоденних обстрілів Очакова. До повномасштабного вторгнення Очаків був невеликим курортом, що приймав тисячі відпочивальників щорічно, сьогодні він «приймає» лише російські снаряди, які щоденно летять у місто. Відстань по воді від міста до окупованої російськими військовими Кінбурнської коси — 5 кілометрів.
Очаківський район — єдиний у Миколаївській області, що залишається частково окупованим протягом двох років великої війни. Береги колись туристичного міста перетворилися на мінне поле, а у Дніпро-Бузькому лимані, що розділяє Очаків та Кінбурнську косу, залишається невідома кількість нерозірваних боєприпасів.
Жителі прифронтового міста сьогодні як ніколи потребують чогось буденного та довоєнного, чим стали зустрічі з друзями в улюбленому кафе. Ми поспілкувалися з власницею закладу харчування «Саме Той» Аллою Завгородньою, яка поділилася своїм досвідом життя та ведення бізнесу в місті на лінії вогню:
— Ми не очікували, що ми будемо такі потрібні, ми думали що війна змінила людей, і їм не до радості чи комфорту. Нехай у нас зараз мало людей, але так хотілося дати їм шматочок мирного життя, можливість зустрітися одне з одним, поговорити у звичній атмосфері, і у мене від цього така радість на душі, ми там, де ми потрібні, — каже Алла Завгородня.
24 лютого 2022 року вона з донькою, як і більшість жителів міста, прокинулися від гучного вибуху — росіяни влучили на територію порту в Очакові. Тоді жінка прийняла рішення їхати з міста: спочатку в Миколаїв, а далі за кордон. Попри від’їзд заклад продовжував працювати, і деякий час персонал безкоштовно годував поліцейських та військових.
— Ми використали усі продукти, що залишалися у нас, і зачинили кафе. Це був кінець березня, — згадує жінка.
В серпні Алла повернулась в Очаків. Вона на той час планувала відкривати заклад у Києві, і уже шукала приміщення для оренди, а додому приїхала забрати деякі речі та обладнання, що залишилося. Але вона не змогла залишити рідне місто, та тому відновила роботу закладу.
— Коли ми приїхали в Очаків, люди нас бачили, і ми, як рідні, бігли один одного обіймати. І були дуже щасливі, люди казали, нарешті приїхали, ми вас так чекали, ви тут дуже потрібні. Ми з донькою поплакали та вирішили залишитися. Увесь персонал розбігся по різних країнах, ми людей брали з вулиці, — розказала Алла.
Зараз кафе Алли Завгородньої працює фактично «в нуль». Жінка каже, що їй вистачає заплатити податки та зарплати персоналу.
— Нам вистачає на харчування, тобто зовсім невеликий плюс. Сказати, що ми шикуємо, що можемо щось собі дозволити купити, я не можу, — зізнається жінка.
Алла Завгородня відчуває свою відповідальність за співробітників і запевняє, що готова працювати та жити в Очакові до завершення війни, у тому числі, тому що таким чином люди мають заробіток.
— Лишити кафе, щоб воно руйнувалося — не вихід, кинути біженців, яких я забезпечила робочими місцями також не вихід, мені шкода людей. Крім того, ми довго годували військових, тому я також не могла закрити кафе. Я в полоні людей, які від мене залежать. Тому поки ми не збираємося нікуди їхати, — сказала Алла.
Дуже сильно на бізнесі відчувається відсутність половини жителів міста. Однак Алла каже: «враховуючи те, як живуть на передовій, у нас все добре».
В Очакові не вистачає робочих рук, і це велика проблема. І хоча у місті частково працює сфера обслуговування та торгівлі, проте основна частина робіт вимагає тяжкої фізичної праці. Через мобілізацію в Очакові, як і загалом в Україні, значно скоротилася кількість цивільних чоловіків, констатує віцемер Очакова Олексій Васьков.
— Щоб якийсь дефіцит був робочих місць, він є, разом з тим є багато вакансій для чоловіків, а їх зараз не вистачає. З одного боку нібито і робочих місць не вистачає, а з іншого боку і працювати нікому, це результат мобілізації, — розповідає Олексій Васьков.
Дійсно, з 14 тисяч людей, що проживали в Очакові до повномасштабної війни, залишилась половина. Багато людей виїхали після удару 9 січня 2023 року, внаслідок якого було пошкоджено більше ніж 5 тисяч будинків.
Постраждало тоді й кафе «Саме Той»: були пошкоджені вікна та двері. З відновленням влада не допомагала.
— Після 9 січня, коли був сильний вибух, в кафе і магазині повело усі вікна та двері, навіть те, що не вилетіло було перекошене. Вдома так само, у нас засклена лоджія теж уся перекошена, її не можна відкрити. Стоїть якось, її ніхто не чіпає. Я не подавалась на допомогу. А що стосується кафе, то сказали, що підприємцям не допомагають. Я викликала поліцію, в кафе вилетіли тоді усі вікна, вони все зафіксували, але сказали, що підприємцям допомагати не будуть, — розказала Алла.
При цьому, міська влада звітує, що допомагає жителям безкоштовними будівельними матеріалами для мінімального ремонту їхніх помешкань.
Однак, в місті, хоч і частково, але вдалось організувати очне навчання дітей. Для цього в одній зі шкіл було облаштовано бомбосховище, в якому є шкільні класи, клас безпеки, їдальня та спортзал.
В закладі Алли Завгородньої також є підвал, тож там можна сховатися під час обстрілів.
— Під час повітряної тривоги ми не зачиняємося. Кафе зачиняємо коли обстрілюють. У нас є підвал, у нас навіть Червоний хрест організовував обід, і у них були іспити на здачу нормативів, готували людей до надання першої допомоги. То вони подивилися спочатку усі наші умови і обрали нас. У нас підвал як бомбосховище. Коли вони у нас зупинялися то була тривога і вони всі спускалися, — розказала нам власниця кав‘ярні.
Підрахувати загальну кількість пошкоджених об’єктів та збитків по громаді сьогодні неможливо. Кінбурнська коса, яка є частиною Очаківської територіальної громади, з початку повномасштабної війни окупована російськими військами та повністю ізольована. Саме звідти ворог щоденно обстрілює Очаків і навколишні села.
Раніше Кінбурнська коса була унікальною заповідною зоною, частиною національного природного парку «Білобережжя Святослава». З року в рік вона приймала тисячі туристів, однак вже як два роки заповідну зону знищують російські окупанти. Регулярні пожежі внаслідок обстрілів та мінування завдали неповоротний удар по екосистемі Кінбурнської коси.
В кафе «Саме Той» на кухні працюють дві біженки з Кінбурнської коси. Там вони втратили все майно.
Російське вторгнення змусило жителів Кінбурнської коси залишити своє житло та шукати прихисток в Очакові, Миколаєві чи за кордоном. За оцінками місцевої влади, на косі залишилось близько 200 жителів, але зв‘язок з ними повністю втрачений.
Читайте інтерв'ю «НикВести» з жителем Кінбурнської коси Євгеном Полтавчуком, який під обстрілами вивозив людей з окупації на власному судні.
У січні 2023 року Очаків почав розробляти план відновлення та розвитку громади. Місцева влада запрошувала мешканців надати свої ідеї щодо майбутнього Очакова. Але, за словами віцемера Олексія Васькова, жителі не проявили активності у цьому опитуванні.
Алла Завгородня брала участь в опитуванні. Вона вірить у відновлення Очакова після війни:
— Моя ідея у тому, щоб відновити історичні будівлі, щоб вони не були в такому занепаді, та приділяти більше уваги дітям. Щоб у місті функціонували спортивні школи, щоб займати дітей і вони не бігали просто так по вулиці.
Ми дослідили звіт за результатами опитування громадськості. Загалом, анкета для жителів громади налічувала 17 питань, зокрема про поточну ситуацію у громаді та ключові проблеми та потреби.
Близько 200 опитуваних запропонували своє оптимістичне бачення майбутнього громади. Серед відповідей:
Загалом в опитуванні взяли участь 805 людей. 92% опитуваних позитивно оцінили перспективи післявоєнного розвитку Очаківської громади, мешканці бачать її «процвітаючою», «квітучою», «успішною», «туристичною».
8% учасників мають негативне бачення з приводу можливостей відновлення. Серед конкретних побажань особливо виділяються «створення робочих місць», «розвиток туристичного потенціалу» та «подолання корупції».
Багато відповідей містян щодо майбутнього Очаківщини ґрунтуються на відновленні туризму. Заступник начальника Миколаївської обласної військової адміністрації (ОВА) Микола Марінов, який до початку повномасштабної війни опікувався питаннями туризму, вважає, що відновлення туристичного потенціалу Очакова — це питання не одного десятиріччя.
— Це дуже складна тема, я думаю нам рано ще про це говорити. Я не хочу бути дуже оптимістичним і налаштовувати людей на роботу, це великі гроші. Це і розмінування пляжів, і розмінування моря, встановлення загороджень. Я не знаю скільки ще років або десятиліть це будуть проводити, — каже він.
За його словами, обговорювати в можливості відновлення туристичного та курортного потенціалу громади можна лише після відходу російських військ, як мінімум, до адміністративного кордону Криму.
— Розмінувати пляжі — це швидко, можна зробити за сезон, розмінувати акваторію можна точково і загородити. Я вважаю, що, грубо кажучи, на такого формату відновлення піде сезон. Тобто беремо окрему ділянку пляжу, розміновуємо, акваторію біля пляжу також розміновуємо і встановлюється загородження, — зазначає Микола Марінов.
Але це не вирішить глобальну проблему туристичного майбутнього для Очаківської громади.
Заступник міського голови Олексій Васьков додає, що влада Очакова поки навіть не уявляє, наскільки забруднено мінами узбережжя лиману, на якому знаходиться місто.
— Щодо розмінування територій, ми поки що не займалися, оскільки у нас немає навіть уявлення наскільки наші береги засмічені, — каже він.
Дослідивши актуальний план відновлення, затверджений місцевою владою, ми визначили, що основними пріоритетами у відновленні та розвитку громади є:
— Головне ж не просто щось відремонтувати чи побудувати, а зробити так, щоб воно було краще та енергоефективніше. Це стосується й енергетики, і переробки сміття, відходів, очищення води, — каже заступник міського голови Очакова Олексій Васьков.
Загалом, сьогодні до плану відновлення та розвитку внесли 40 об’єктів на загальну суму 1,6 мільярда гривень. Серед проектів, які потребують найбільших вкладень:
Заклади освіти:
Також в Очакові мають амбітні плани побудувати відділення стаціонарного догляду за особами, які втратили здатність до самообслуговування. Такий проект де оцінили в 12 мільйонів гривень.
Влада міста хоче використати досвід Нідерландів, де працює реабілітаційний центр, у якому лікуються українські військові. Тож, план відновлення та розвитку громади передбачає будівництво такого реабілітаційного центру. Згідно з документом, вартість такого проекту може бути близько 85 мільйонів гривень.
Але поки громада знаходиться у зоні активних бойових дій, усі плани з відновлення так і залишаться на папері.
Сьогодні не йде мова про капітальну відбудову та великі проекти. Жителі міста поки що навіть не можуть претендувати на допомогу за державною програмою «єВідновлення».
Після вилучення до держбюджету наприкінці минулого року податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), який сплачували військові та правоохоронці, Очаків більше не може проводити жодних робіт з відновлення після прильотів, тому сьогодні в місті лише завершують ремонти, які були розпочаті до втрати податку.
Зазначимо, що дохід від військового ПДФО в Очакові складав 94%, адже історично переважною більшістю населення міста є військовослужбовці. Саме завдяки цьому податку у міста була можливість утримувати комунальні установи та підприємства, виділяти кошти на поточний ремонт пошкоджених будинків та робити укриття.
Час від часу міський голова Очакова, Сергій Бичков, відвідує різні європейські міста, з якими укладає угоди про співпрацю. Формально місто співпрацює з Нідерландами, Іспанією та Францією.
Наприклад, 18 квітня минулого року в Києві представники Очаківської міської ради, Асоціації міст України та Королівства Нідерландів підписали тристоронню угоду про співробітництво. Пізніше були укладені угоди з нідерландським містом Дорн та іспанським містом Гандія щодо співпраці у сферах туризму і спорту.
Іспанські партнери зобов'язалися ділитися своїм досвідом у розвитку туристичної галузі, розвитку пляжних зон, портової інфраструктури та пасажирських перевезень водним транспортом. Однак до завершення бойових дій в Україні такі пропозиції залишаються на рівні намірів.
У грудні Асоціація нідерландських муніципалітетів (VNG), що займається проектом відновлення громади виділила на допомогу Очакову 100 тисяч євро грантової допомоги на актуальні потреби міста. Міська влада вирішила витратити кошти на бульдозер для розчищення завалів.
Після завершення повномасштабної війни його планують використовувати для впорядкування берегів після розмінування.
Отже, сьогодні ключова передумова для початку відновлення Очакова — виведення міста з зони бойових дій, відповідно відступ російської армії з Кінбурнської коси та припинення вогню. Лише за цієї умови іноземні партнери, зокрема Нідерланди, готові підтримувати місто у питаннях відбудови, а мешканці Очакова зможуть отримати компенсації в рамках програми «єВідновлення» та почати процес відбудови свого житла.
Олена Козубовська, Катерина Середа